У Білій Церкві підняли Прапор Надії
Сьогодні у День пам’яті Захисників і Захисниць України, учасників добровольчих формувань і цивільних осіб, які були страчені, закатовані або загинули у полоні, у середмісті Білої Церкви відбувся захід, під час якого вшанували всіх полеглих та провели урочисту церемонію підняття Прапора Надії, як символ підтримки всіх українців, які досі перебувають у полоні, і тих, чиї долі залишаються невідомими.
Право підняти Прапор Надії було надане Андрію Близнюку – уродженцю Білої Церкви, старшому сержанту Державної прикордонної служби України, захиснику Маріуполя та «Азовсталі», який провів 20 місяців у ворожому полоні, а після обміну полоненими повернувся в Україну і продовжує нести військову службу.
Під час заходу до присутніх звернулися перший заступник Білоцерківського міського голови Інна Новогребельська, депутат Білоцерківської міської ради, голова ініціативної групи родин полонених Білоцерківщини, мама захисника «Азовсталі» Леся Крижешевська, мама захисника «Азовсталі», який до сьогодні, вже 3 роки і 3 місяці, перебуває у ворожому полоні, Ніна Глазкова і мама захисника «Азовсталі», бійця 12 бригади спецпризначення «АЗОВ» НГУ Дмитра Круковського з позивним «Електрик», який був закатований та вбитий в Оленівський колонії, Галина Круковська.
Учасники заходу вшанували пам'ять всіх українців, які загинули внаслідок війни, розпочатої рф, та висловили непохитну надію на повернення в Україну кожного, хто ще перебуває у російському полоні, і тих, доля чия невідома..
А постійним нагадуванням про те, що кожен із нас має мобілізувати всі сили для звільнення наших Героїв, стане Прапор Надії, який височітиме віднині на центральній площі міста поруч із Державним Прапором та прапорами ЄС і Білої Церкви.
Прапор Надії складається із двох рівновеликих горизонтальних смуг: чорної, яка символізує страждання, смерть і біль, пережиті у полоні, та білої, яка втілює надію на звільнення, свободу та повернення.
