Білоцерківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги інформує на тему: ДИСКРИМІНАЦІЯ
Всі люди народжуються вільними і рівними у своїй гідності та правах.
Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Рівність прав жінки і чоловіка забезпечується: наданням жінкам рівних з чоловіками можливостей у громадсько-політичній і культурній діяльності, у здобутті освіти і професійній підготовці, у праці та винагороді за неї; спеціальними заходами щодо охорони праці і здоров’я жінок, встановленням пенсійних пільг; створенням умов, які дають жінкам можливість поєднувати працю з материнством; правовим захистом, матеріальною і моральною підтримкою материнства і дитинства, включаючи надання оплачуваних відпусток та інших пільг вагітним жінкам і матерям.
Дискримінація - це термін, що походить від латинського discriminatio, що перекладається як "утиски". Його визначають як негативне ставлення, утиск і обмеження в правах, а також насильство і прояв ворожості до суб'єкта з причини приналежності його до тієї чи іншої соціальної групи. Окремі види широко відомі і мають власну термінологію. Наприклад, расизм - расова дискримінація, сексизм - гендерна дискримінація. Приклади цих та інших проявів обмеження прав людини за належністю до соціальної групи будуть розглянуті в нижчеподаній статті.
Не вважаються дискримінацією дії, які не обмежують права та свободи інших осіб і не створюють перешкод для їх реалізації, а також не надають необґрунтованих переваг особам та/або групам осіб за їх певними ознаками, стосовно яких застосовуються позитивні дії, а саме:
спеціальний захист з боку держави окремих категорій осіб, які потребують такого захисту;
здійснення заходів, спрямованих на збереження ідентичності окремих груп осіб, якщо такі заходи є необхідними;
надання пільг та компенсацій окремим категоріям осіб у випадках, передбачених законом;
встановлення державних соціальних гарантій окремим категоріям громадян;
особливі вимоги, передбачені законом, щодо реалізації окремих прав осіб.
Гендерна дискримінація - це обмеження прав і свобод за статевою ознакою. Як вже було відмічено раніше, у цього виду є своя назва. Ім'я йому - сексизм.
Прояв сексизму зустрічається в найрізноманітніших сферах життя людини та приймає самі різні форми і ступені: від дрібної упередженості до активної ненависті.
Форми дискримінації
Існують наступні види:
- пряма дискримінація;
- непряма дискримінація.
- підбурювання до дискримінації
- утиск
Приклади для першого випадку - явне обмеження прав. Це може бути відмова в прийомі на роботу, у здобутті освіти, приниження та образи.
Другий випадок демонструє прихований сексизм. До прикладів відноситься в тому числінерівний розподіл кількості чоловіків і жінок у професійній сфері, стримування кар'єрного зростання, замовчування гендерних проблем у суспільстві.
Третій випадок- це вказівки, інструкції або заклики до дискримінації стосовно особи та/або групи осіб за їх певними ознаками.
Останній випадок- небажана для особи та/або групи осіб поведінка, метою або наслідком якої є приниження їх людської гідності за певними ознаками або створення стосовно такої особи чи групи осіб напруженої, ворожої, образливої або зневажливої атмосфери.
Расова дискримінація
Расова дискримінація означає будь-яке розрізнення, виняток, обмеження чи перевагу, засновані на ознаках раси, кольору шкіри, родового, національного чи етнічного походження, метою або наслідком яких є знищення або применшення визнання, використання чи здійснення на рівних засадах прав людини та основних свобод у політичній, економічній, соціальній, культурній чи будь-яких інших галузях суспільного життя.
Расизм, на жаль, також досить відоме явище. Його визначають як дискримінацію за расовою приналежністю. У даного типу глибокі коріння: наводячи приклади расової дискримінації, перерахування можна почати не з сучасної практики 50-х років, коли існувало чітке розділення громадських місць для білого і чорношкірого населення.
На жаль, расизм - це не просто приклад дискримінації людини з далекого минулого, це те, що існує і в сучасному світі. Незважаючи те, що з цим явищем борються-жодна з цивілізованих країн не може похвалитися повною його відсутністю.
Рух скінхедів - одна з форм прояву сучасного расизму. Незважаючи на те, що спочатку ця культура не мала під собою національних забобонів, а грунтувалася на звичайних угрупованнях британських різноробочих, в даний час вона придбала характерні риси. Серед них і крайній націоналізм, чоловічий шовінізм, і схильність до насильства як вирішення проблем.Багато скінхеди неприязно ставляться до іноземців. Особливо це стосується негроїдної раси та євреїв.
Релігійна дискримінація
Релігійну дискримінацію частіше називають нетерпимістю до інших вірувань. Ця дефініція відбувається тому, що саме відмова терпимо ставитися до чужих релігійних переконань називається даним терміном. Якщо ж представники будь-якої віри стверджують, що їх система вірна, це не вважається релігійною дискримінацією. Основною особливістю релігійної дискримінації є те, що часом у неї є не суто релігійне підгрунтя, але приховані соціальні і політичні мотиви.
Сучасні законодавчі положення
В рамках законодавства багатьох країн передбачено офіційна заборона на прийняття участі в прояві актів релігійної нетерпимості. Конституції інших країн, в яких немає прямої вказівки щодо релігії, мають положення, що забороняють дискримінацію за релігійними переконаннями. Однак також закони деяких держав передбачають перевагу одного вірування іншому.
Дискримінація в школі
Приклади шкільної дискримінації зводяться до приватним випадків прояву вже перерахованих вище видів.
Сексизм і тут може бути прямим або непрямим: коли дівчаток залишили чергувати, а хлопчиків відпустили додому, це перший випадок. Буває, правда, і зворотна дискримінація за статтю. Приклади - обмеження в правах хлопчиків і краще ставлення до дівчаток. Коли вчитель занижує оцінки тієї чи іншої частини класу (в залежності від гендеру) - це випадок непрямого сексизму. Розібратися з такою проблемою складніше, адже даний вид тісно пов'язаний з замовчуванням проблем продискримінацію.
Зіткнення між учителем і дитиною на ґрунті релігійних переконань можуть відбуватися через офіційного вірування в державі. Тоді шкільні заходи, швидше за все, будуть розраховані на релігію більшої частини населення, а значить, і учнів.
Випадки дискримінації чоловіків
Говорячи про дискримінацію, ми маємо на увазі незабезпечення рівних прав для певної групи людей, об’єднаних за якоюсь спільною ознакою, у нашому випадку – статтю. У законодавстві рівні права можуть декларуватися (і так зазвичай і є), але коли в гру вступає людський чинник зі своїми гендерними стереотипами, то про закон можна і забути.
За нашим законодавством, немає жодних закріплених привілей, які б надавали жінці переважне право на дітей. Але у більшості випадків діти при розлученні лишаються із мамою. За деякими даними йдеться про 98% рішень на користь матері. Хоча підстави залишення дітей за жінкою чи чоловіком абсолютно ідентичні!
При вирішенні такого питання у судовому порядку, перш за все, розглядається: на утриманні кого перебувають діти, хто приймає в процесі виховання яку участь, як виконує батьківські обов’язки тощо. Звісно, зважають на бажання самих дітей. Немалого значення ще має матеріальний стан кожного з батьків. Та при розлученні суд все ж у переважній більшості випадків лишає дитину за матір’ю, а не за батьком. Бо враховується судова практика та постанови пленумів верховного суду. Тобто, беруться справи зі схожим сюжетом. А вони мають рішення на користь жінки. І хоч ці постанови носять рекомендаційний характер, проте, знову ж таки, свою роль грає гендерний стереотип «жінка = діти» і людський чинник.
Дискримінація на користь жінок зачіпає чоловіків не лише під час розлучення. Що цікаво, що деякі фахівці-чоловіки, які близько стикаються з темою самостійного виховання дітей, вважають проблему дискримінації чоловіків надуманою.
Також донедавна було багато нарікань на те, що у кодексі праці жінки мають більше пільг, ніж чоловіки. Але від 2010 року у кодексі законів про працю нова стаття зняла дискримінацію з чоловіків, які виховують дітей. Якщо раніше у законі йшлося про пільги виключно жінкам, то тепер ними можуть користуватися батьки-одинаки (а також ті, батьки, у сім’ях яких мати перебуває на тривалому лікуванні) і прийомні батьки. Тож, як не дивно, програма досягнення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків все ж потроху працює.
Однак є закони, які досі дискримінують чоловіків. Кримінально-виконавчий кодекс, враховуючи те, що жінки за своїм фізіологічним та психо-емоційним станом суттєво відрізняються від чоловіків (це якщо вірити коментарю до ст. 141 цього документу), передбачає особливі пом’якшуючі обставини покарання жінок, а також особливі умови утримання їх у місцях позбавлення волі. Згідно із статті 66 Кримінального кодексу, вагітність також є пом’якшуючою обставиною покарання.
Проте, за висновками гендерно-правової експертизи, проведеної у 2011 році, дискримінаційні норми на користь жінок у кодексі є виправданими. Такі норми можуть лишатися з огляду на меншу небезпеку, яку жінки-ув’язнені являють для середовища. У жіночих виправних колоніях України протягом останніх 10 років не було жодного випадку масових заворушень та протидії адміністрації (на відміну від чоловічих колоній). Жінки також не здійснили жодної спроби втекти з тюрми. У 2011 році у місцях позбавлення волі жінками було допущено в чотири рази менше порушень, ніж чоловіками. Як бачимо, на рівні законодавства чоловікам немає на що нарікати. Єдине, з чим вони стикаються і від чого потерпають – це гендерні стереотипи.
Прояви дискримінації в Україні
Стаття 24 Конституції України гарантує громадянам право на захист від дискримінації за ознаками «раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового статусу, місця проживання, за мовним та іншими ознаками».
Стаття 26 Конституції України гарантує іноземцям та особам без громадянства «котрі перебувають в Україні на законних підставах» такі ж права й свободи, як і громадянам України.
Відповідно до ст. 14 «Заборона дискримінації» Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини здійснення прав і свобод гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних та інших переконань або соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або інших обставин. Для українського законодавства властива невелика кількість антидискримінаційних норм. Чи є це ознакою того, що в Україні відсутня проблема дискримінаційного ставлення до певних осіб? Частково відповісти на це запитання спробували учасники семінару для суддів «Європейська конвенція про захист людини та основних свобод у контексті захисту прав ромів», який проводили 25 листопада, а також 19 грудня ц.р. Європейський Центр з прав ромів (ERRC) разом із Українською гельсінською спілкою з прав людини та Фундацією сприяння правосуддю у рамках проекту, що фінансується Європейською Комісією.
Захист прав людини на міжнародному рівні
На європейському континенті права людини врегульовані основними документами – Конвенцією про захист прав людини й основоположних свобод (1950 р.), й Європейською соціальною хартією (1961 р.), які відрізняються не тільки сферою правового регулювання, але й механізмами захисту прав людини. З огляду на міжнародні стандарти, Європейська конвенція і Європейська хартія зробили вагомий внесок у справу уніфікації захисту прав людини на європейському континенті, в тому числі в аспекті рівності статей.
Куди звертатися у разі застосування до особи дискримінації?
Особа, яка вважає, що стосовно неї було застосовано дискримінацію, має право звернутися із скаргою до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини та/або до суду.
Чи може відшкодовуватися шкода особі, щодо якої було застосовано дискримінацію?
Так. Така особа має право на відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданих їй унаслідок дискримінації, яка визначається законом.
Білоцерківський місцевий центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги
м. Біла Церква, вул. Б. Хмельницького, 9, офіс 95
тел: (0463) 3-40-30, 3-40-09