Концепція «мир завдяки силі» вже не раз доводила свою реалістичність та ефективність – виступ Президента на саміті Європейської політичної спільноти
Прем'єр-міністре Орбан!
Президенте Мішелю!
Шановні лідери!
Радий цій можливості зустрітися й попрацювати разом в інтересах Європи й наших народів.
Учора я говорив із Президентом Трампом, як і багато хто з вас. Це була продуктивна розмова, хороша розмова. Звісно, ми ще не можемо знати, якими будуть його дії. Але сподіваємося, що Америка стане сильнішою. Саме така Америка потрібна Європі. А сильна Європа – це те, що потрібно Америці, на мою думку. Це той зв'язок між союзниками, який слід цінувати і якого не можна втратити.
Перед нами багато викликів. З часу нашої останньої зустрічі в цьому форматі відбулася значна ескалація російської війни. І саме Росія спричинила цю ескалацію. Північна Корея зараз, по суті, веде війну у Європі. Північнокорейські солдати намагаються вбивати наших людей на європейській землі.
З часу липневого саміту Європейської політичної спільноти в Британії було багато розмов про необхідність піддатися Путіну, відступити, піти на якісь «поступки». І насправді дехто з лідерів, навіть із Європи, рішуче виступав за те, щоб Україна пішла на «поступки» перед Путіним. Це неприйнятно для України та неприйнятно для всієї Європи. А що ж далі? Чи має Європа шукати прихильності Кім Чен Ина в надії, що він теж дасть Європі спокій? Жоден сильний лідер, завдяки якому була збудована об'єднана, сильна та мирна Європа, не міг би навіть уявити собі такого. Але концепція «мир завдяки силі» вже не раз доводила свою реалістичність та ефективність. Зараз вона необхідна знову.
І не має бути ілюзій, що виявом слабкості або торгівлею якимись європейськими позиціями чи статусом якоїсь європейської країни можна купити справедливий мир. Це просто так не працює. Мир – це винагорода лише для сильних. Тому альтернативи сильній Європі немає. А для сили, звісно, важлива єдність.
Росія почала цю війну не тому, що їй потрібно більше території. Звичайно що ні. Росія має більше землі, ніж будь-хто. Вона хотіла глобальної влади, спершу – контролю над Україною, а потім – над усіма вами, як це було колись за радянського чи імперського правління. Будапешт пам'ятає, який вигляд мають радянські танки. Українські міста не забудуть російські бомби. І так само, як Будапешт, кожне місто в Україні й усі наші країни заслуговують на безпеку та мир.
По-перше, я дякую всім вам за підтримку України та нашого народу. Ми захищаємося не від російських слів, а від російських нападів. Тому нам потрібна достатня кількість зброї, а не підтримка в переговорах. Обійми з Путіним не допоможуть. Дехто з лідерів обіймається з ним уже 20 років, і все стає тільки гірше. Він думає лише про війни й не зміниться. Тільки тиском можна його стримати.
По-друге, ми побудували чітку дипломатичну систему, здатну підштовхнути Росію до справедливого миру. Більшість представлених тут країн долучилися до цієї роботи задля ефективної дипломатії. На тематичних конференціях вже обговорено кожен пункт Формули миру. Ядерна безпека, продовольча безпека, енергетика, повернення в’язнів і депортованих осіб, депортованих дітей в Україну, і повне дотримання міжнародного права, і багато іншого. Нам треба підштовхнути Росію до цього. І справедливий мир стане нашою спільною перемогою. План перемоги у вас на столі. Тож Україна першою запропонувала змінити нашу спільну стратегію задля досягнення – і якнайшвидше – справедливого миру.
І дозвольте підкреслити: ця війна відбувається на українській землі. Це важливо. Україна вдячна за всю підтримку з боку наших партнерів, і ми відкриті до будь-яких конструктивних ідей заради досягнення справедливого миру для нашої країни. Але саме Україна повинна вирішувати, що має бути, а чого не має бути на порядку денному для завершення цієї війни.
Рахунок за цю війну треба виставляти росіянам, а не Україні. Щоб Росія більше не могла висувати свої фальшиві претензії всім навколо – від країн Балтії до Балкан. Будь-яка країна, будь-який лідер, що поважає міжнародне право й сидить за цим столом, має розуміти, що хижаки завжди вимагають щораз більшої й більшої здобичі.
По-третє, під час цієї війни ми побачили неспроможність певних європейських підходів.
Наприклад, що ближче країна до Росії, то слабшою стає концепція нейтралітету. Швидке приєднання Фінляндії та Швеції до НАТО показало, як європейські лідери та лідери Альянсу насправді уявляють собі гарантовану безпеку – не на словах, а через НАТО. Україна взяла це до відома.
По-четверте, російські активи. Я хочу подякувати всім, кожному лідеру, який відстоює право України використовувати кошти з російських активів для захисту від російської агресії. Російська держава не цінує ні людей, ні моралі – вона цінує тільки гроші. І тому для них це також буде уроком, коли російські активи працюватимуть на Україну. Відверто кажучи, це українські гроші. Саме в Україні російські війська зруйнували сотні міст і сіл. Мільйони наших людей втратили свої домівки. Для цього потрібні кошти. І зараз замість того, щоб шукати причини для затягування рішень, необхідно знайти механізм, як спрямувати кошти в Україну, щоб вони якомога швидше почали працювати.
По-п'яте, кошти Путіна на війну. Ми всі знаємо, що Росія все ще отримує достатньо прибутку від продажу нафти, щоб продовжувати війну. Росія все ще уникає санкцій і купує компоненти для дронів і ракет по всьому світу. Росія все ще має здатність сіяти нестабільність і втручатися в життя націй у таких регіонах, як Сахель, Північна Африка, Близький Схід, і таких країн, як Ємен. Чому Путін це робить?
Нам потрібні важелі впливу на нього. Вони потрібні всій Європі.
І разом ми можемо не лише зупинити війну Росії проти України, а й відповісти на інші виклики. Це можливо для нас, це можливо для Європи, а не для одного окремого лідера. Прошу вас об'єднатися для захисту спільних інтересів наших народів. І так само ми маємо працювати разом із нашими союзниками заради наших спільних інтересів.
Ще раз дякую за запрошення, пане Прем'єр-міністре.
Дякую за увагу! Дякую за підтримку.
Слава Україні!
