Обережно: сказ!
Сказ — це гостре інфекційне захворювання тварин і людини, спричинене нейротропним вірусом сказу. Характеризується розвитком своєрідного енцефаліту зі стрімким пошкодженням центральної нервової системи. Серед людей хвороба відома як «гідрофобія». У разі зволікання з наданням кваліфікованої медичної допомоги смерть неминуча.
Причини сказу і шляхи передавання інфекції
Джерелом та резервуаром збудника сказу є дикі та свійські хижі тварини, що належать до класу ссавців. Людина може заразитися сказом від інфікованої тварини через:
- укус;
- подряпину та мікроушкодження шкіри;
- потрапляння зараженої слини на слизові оболонки.
У контактний спосіб людей найчастіше інфікують коти й собаки — з-поміж домашніх тварин, а в дикій природі — лисиці.
Особливу небезпеку становлять безпритульні тварини, зокрема собаки, для яких укус є інстинктивною реакцією для захисту території, членів зграї або здобуття їжі.
Близько 40% жертв укусів імовірно скажених собак — діти віком до 15 років.
Якщо вас укусила чи лизнула безпритульна або дика тварина, негайно зверніться до лікаря! Зволікання може коштувати життя!
Симптоми сказу у тварин залежать від стадії захворювання.
Початкова стадія (триває до п’яти днів):
наявні сліди від укусів; гризуть місце укусу; ласкаві, примхливі, насторожені одночасно; слабкий апетит; їдять неїстівне; слинотеча; блювота.
Стадія збудження (2–3 дні):
агресивні; збуджені; нападають; намагаються утекти; гризуть землю; їдять неїстівне; конвульсії; блювота; параліч; косоокість.
Паралітична стадія (2–4 дні):
виснаження; повний параліч; смерть.
У разі інфікування людини рекомендованим є негайна госпіталізація і введення антирабічної вакцини. Вакцина запобігає виникненню захворювання у 96–99% випадків, і є ефективна у разі початку курсу не пізніше 14-го дня з моменту укусу чи обслинення.
Профілактика сказу
Для профілактики сказу необхідно:
- регулярно вакцинувати домашніх тварин (коти собаки), а у сільській місцевості, де є загроза зараження – і свійських тварин;
- уникати контактів із потенційно небезпечними тваринами;
- не торкатися диких чи безпритульних тварин;
- не підгодовувати безпритульних тварин у місцях, де постійно перебувають люди (особливо діти).
Стережіться безпритульних, а тим більше диких тварин, які не бояться самі до вас підходити.
Пам’ятайте! Що виявивши хвору тварину (не притаманна поведінка) необхідно негайно сповістити про це фахівців та вжити заходів, щодо запобігання контакту із виділеннями хворої тварини. При підозрі захворювання тварини звертайтесь до Управління безпечності харчових продуктів та ветеринарної медицини, державного нагляду за дотриманням санітарного законодавства Білоцерківського району.
