Білоцерківська районна державна адміністрація
Київська область, Білоцерківський район
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Сьогодні день пам’яток історії та культури

Дата: 18.04.2018 11:08
Кількість переглядів: 106

На території Білоцерківського району під охороною держави та органів місцевого самоврядування знаходиться 321 пам’ятка історії ту культури, з них 73 поховання жертв Голодомору 1932-33 років, 122 пам’ятки Другої світової війни, 68 – археології, 6 архітектури, 6 пам’яток пов’язаних з Т.Г.Шевченком, 46 пам’яток історії місцевого значення. 

Як свідчать археологічні знахідки, і донині на територіях багатьох сіл - Мазепинець, Шкарівки, Яблунівки та інших залишились пам’ятки різних епох: городища черняхівської та древньоруської культур, поховання бронзового періоду, стародавній земляний Зміїв вал уздовж Росі, споруджений за наказом Київського князя Ярослава Мудрого. 
Перший в Україні та Європі пам'ятник гетьману Івану Мазепі, встановлений 6 листопада 1994 року в його родовому селі Мазепинці Білоцерківського району. В 2007 році в селі побудовано церкву Святого Миколая. Архітектура храму повністю відповідає стилю меморіального комплексу, основною метою якого є відтворити епоху 17 століття, а саме роки юності майбутнього героя Мазепи. Акуратне будівля храму збудовано з дерев`яних брусків з двома банями. Візуально спорудження ділиться на три поверхи, покритих яскравою зеленим дахом.
Унікальна Білоцерківщина не лише пам’ятками, пов’язана з козацькою добою. У 15-ти кілометрах на південь від районного центру розкинулося село Сорокотяги. За деякими народними повір’ями, такою оригінальною назвою поселення завдячує богатирям, які жили в цих краях, адже Сорокотяг – «той, хто має сорок тяг», дуже сильний, дужий чоловік. Число 40 мало магічне значення і використовувалось як синонім великої кількості. Місцева церква Жінок Мироносиць була збудована у другій половині ХІХ століття. Протягом останніх ста років її неодноразово грабували. Спершу церковну власність розікрали більшовики, у ХХІ столітті – звичайні грабіжники, хоча історії складно нині відрізнити перших від других. Тож місцеві мешканці з великою насторогою ставляться до осіб, які відверто цікавляться церквою, навіть коли йдеться про простих туристів із фотооб’єктивами. Таку поведінку можна зрозуміти, і якщо ви виявите щирий і безкорисливий інтерес до історії, будете щедро нагороджені цікавими, насправді унікальними оповідями непростого минулого цього села.
Кількома кілометрами ближче до Білої Церкви, розташувалось село Шкарівка. У контексті історичних та культурних цінностей Шкарівка широко відома своєю дерев’яною церквою Зішестя Святого Духу – одним із двох найдавніших храмів району, пам’яток національного значення. Церкву зведено на високому пагорбі понад ставом ще за часів козаччини, 1750 року, на місці її попередниці, церкви 1706 року будови. Спочатку вона мала три бані, але 1840 року храм було перебудовано. Його трохи розширили і підняли на кам’яний фундамент. 
Особливої уваги вартий найдавніший храм Білоцерківщини – Преображенська церква у селі Сухоліси, що за 25 кілометрівна схід від районного центру. Цей унікальний зразок дерев’яного зодчества було зведено на початку ХVІІІ століття, 1726 року, проте в середині ХІХ століття церкву максимально перебудовано. На щастя, у храмі збереглися двохсотлітні розписи, а унікальні віконця-ілюмінатори вишуканої бані вціліли в неушкодженому перебудовою вигляді.
За переказами місцевих мешканців, спершу – років триста тому – церква стояла в старому селі Сухоліси, яке потім перенесли. А разом із ним перенесли і старовинну дерев’яну церкву Святого Преображення, споруджену без єдиного цвяха. Оповідають, що храм люди несли на руках, аби не зруйнувати під час розібрання. З того часу церкву вважають особливою, люди їдуть з усіх усюд. А коли наприкінці 50-х років ХХ століття з «центру» надійшов наказ знищити храм, місцеві мешканці на чолі з головою колгоспу встали на його захист. Голови, звісно, «полетіли», але церкву відстояли.
Церкву Святої Параскеви в селі Олійникова Слобода звели 1910 року. Саме село розташоване у 15-ти кілометрах на північний схід від районного центру. Перше поселення у цих місцях було засноване олійником на прізвище Ткаченко. Відтоді походить і назва села. Історія ж церкви Святої Параскеви насправді набагато давніша за офіційну версію, на ціле століття. Як свідчать місцеві перекази, 1808 року селянин Іван Черняк, кріпак Браницьких, з благословення тодішнього митрополита Серапіона, власним коштом переніс свою стару хату на цвинтар і облаштував у ній каплицю. Адже своєї церкви поселення доти не мало. Наприкінці ХІХ століття, у 1883 році, поряд із нею силами місцевих мешканців було зведено дзвіницю, а вже на початку ХХ століття – велику церкву. Хоча її бані свого часу були розібрані більшовиками у запалі боротьби з релігією та духовною вірою, проте майстерне орнаментальне оздоблення храму ставить його в особливий ряд унікальних зразків дерев’яного українського сакрального зодчества.
Давня церква є і в Храпачах. Дерев'яна церква, яка притулилася на одному з пагорбів південної околиці села, побудувана в 1896 році. Поставили її на місці старої церкви, побудованої в 1847 році, а та, в свою чергу, змінила ще старішу, зведену в 1730 році. А ось в Щербаках на старому кладовищі збереглася капличка XIX століття. 
Найперший пам’ятник у Білоцерківському районі, присвячений Дню незалежності України, встановлено у селі Томилівка. 
Тож вивчаймо, любімо, оберігаймо рідний край. Адже поруч з нами так багато цікавого та незвіданого.



« повернутися

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень