Герої серед нас: сучасні захисники України
Саме під такою назвою 24 листопада відбулася районна конференція учнівської молоді, під час якої учні презентували власні реферативні роботи про земляків-героїв, учасників АТО, волонтерів, військових капеланів. Конференція проведена з нагоди Дня Гідності та Свободи, а її метою є виховання в учнівської молоді патріотизму, розвиток творчих інтересів до науково-дослідницької роботи. Організатори конференції - комісія з питань толерантності, волонтерства, духовного розвитку, захисту прав дітей та допомоги в проблемних ситуаціях районної ради дітей Білоцерківщини та районний будинок дитячої та юнацької творчості. Учасників та почесних гостей заходу гостинно приймала Шкарівська загальноосвітня школа.
Найбільшу кількість робіт юні пошуковці представили у напрямку, де вони розповідали про сучасних героїв, своїх земляків, які самовіддано захищають рідну землю від неочікуваної біди. Кожна з розповідей була сповнена невимовної трагедії і щирої поваги до тих, хто ціною власного життя дарує нам мир та хто допомагає військовим на Сході.
Затамувавши подих, присутні мали змогу згадати буремні події Другої світової та події останніх років, переглянути фото-та відеосюжети, які супроводжували кожну розповідь. А живе спілкування з героями, які повернулися з рубежів АТО та волонтерами додало нотки зворушливості і душевності. Зокрема, серед почесних гостей - учасник Революції Гідності та антитерористичної операції на Сході України Павло Дрозюк, учасник антитерористичної операції Володимир Поліщук, учасник антитерористичної операції Микола Поліщук, волонтери Ольга Цуканова та Тетяна Пантась-Рощепкіна.
Конференція тривала близько трьох годин. Проте час сплинув зовсім непомітно. Часто у юних доповідачів тремтіли голоси і бриніли сльози на очах. Втім, слухаючи їхні розповіді, не могли втримати сльози і всі присутні в залі. Це був не черговий формальний захід, а прояв щирої поваги і захоплення своїми земляками-героями, свідченням того, що сумні події в Україні і доля людей, які страждають від них, небайдужі дітям. Хоча, з іншого боку, жахливо, коли про війну говорять діти, коли про неї вони знають не з розповідей дідусів та бабусь, а коли війна стає частиною нашого сьогодення.
Своїми роботами слухачів вразили Аліна Степаненко, учениця Дроздівської ЗОШ, Альона Білик, учениця Фурсівської ЗОШ, Яна Куліцька, учениця Терезинського НВО, Вікторія Четвірякова, учениця Піщанського НВО, Наталія Лобко, учениця Сухоліського НВК, Катерина Логвиненко, учениця Острійківської ЗОШ, Рахель Гурська, учениця НКВ «Узинська гімназія», Анна Барахтян, учениця Іванівського НКВ.
Наприкінці зустрічі заступник голови районної державної адміністрації Володимир Толочко та начальник відділу освіти Оксана Кравченко підвели своєрідні підсумки почутого та побаченого. Зокрема, висловили щире захоплення творчими доробками дітей, їхніми пошуковими роботами та відповідальністю, з якою вони підійшли до підготовки доповідей.
Уривки з доповідей учасників конференції
«Наше покоління свято береже пам’ять про загиблих воїнів, які захищали рідний край від ворогів. Кожного року 8 травня учні нашої школи проводять факельну ходу, уроки мужності, а 9 травня, в День Перемоги, беруть активну участь у проведенні мітингу біля пам’ятника загиблим воїнам. Вічна слава вам, батьки-переможці, за ваш безсмертний подвиг. Ваше життя, ваша мужність і героїзм завжди будуть високим прикладом для нас, молодих. Минуть віки, а безсмертний подвиг українського народу буде завжди зразком для кожної людини. Пам’ять про страшну війну нетлінна і вічна!».
Альона Білик
«Одним словом і на папері не передати всі ті емоції які я відчувала після розмови з цією Сергієм Васильовичем Крижанівським. Ми розмовляли з ним більше 3–ох годин. Він став для нас Героєм з великої літери. Крім того, що він сміливий, він ще й добрий, щирий, людяний, завжди позитивний, приклад для багатьох. Коли він розповідав мені всі ці історії які переживав, по моїх щоках текли сльози. Це потрібно просто почути, аби зрозуміти його біль... Дякую засновникам цього проекту, тому що якби не вони, ця щира розмова можливо б ніколи не сталась...»
Вікторія Четвірякова
«Вже не один рік наш волонтерський клуб «Долонька щастя» співпрацює з волонтерами м.Узин Цукановою Ольгою та Пантась -Рощепкіною Тетяною. Ми разом організовували різні акції, передавали воїнам в зону бойових дій листи, малюнки, теплі речі і продукти харчування.
Коли почула про конкурс «Герої серед нас», не роздумуючи вирішила написати про Ольгу Миколаївну, чудову, завжди усміхнену жінку, таку маленьку на зріст і таку непохитну духом. Вона неодноразово була на Сході України, має нагороди за свою волонтерську діяльність, якими ніколи не хизується. Найбільшою нагородою для неї - є любов воїнів АТО, усіх її дорогоцінних синочків, які завжди називають її дуже просто - «мамочка».
Рахель Гурська
«Пішла з життя молода людина (Півень Руслан Віталійович), яка ще достатньо не звідала смаку життя. Кому потрібна ця війна, на якій гинуть військові і мирні жителі?! Як жити, коли смерть стала буденністю, коли про героя кажуть: «Загинув один боєць», коливимикаєш телевізор і не читаєш газет, щоб не вмерти від горя і гніву!»
Катерина Логвиненко
«Отець Миколай Новацький, настоятель Храму Різдва Пресвятої Богородиці в селі Іванівка, що на Білоцерківщині, за покликом душі і серця долучився до капеланської почесної місії в зоні АТО. Протягом майже півроку він служив штатним капеланом в 72-гій окремій механізованій бригаді ім.Чорних Запорожців. Він надавав духовну допомогу воїнам АТО, разом з ними ніс бойові чергування, копав окопи та розділяв суворий фронтовий побут.
Під час нечастих своїх приїздів о.Миколай приходив до школи на години спілкування з учнями, проводив уроки мужності. Завдяки йому в школі створено куточок бойової слави воїнів АТО, де представлена військова атрибутика із зони бойових дій. Педагогічний та учнівський колективи школи передавали воїнам АТО, через отця Миколая, малюнки, поробки, солодощі та каву.
о.Миколай – добра, щира, відкрита людина, яка уміє допомогти і словом, і ділом. Керуючись Божими заповідями, засадами священнослужителя і власним позитивним прикладом він вносить неоціненний внесок у виховання не лише підростаючого покоління, а і власного сина Юрія».
Анна Барахтян
15 липня 2015 р. Максима Миколайовича Клочкова призвали захищати
Батьківщину. Серце, переповнене почуттями та емоціями, щеміло, а душа до цих пір не може заспокоїтися. Шалені дні, безперервна перевірка витримки, стан постійної напруги, хвилювання - ніколи не покидали його. А вдома ніхто не міг заснути, бо донечка завжди чекала на дзвінок уранці: «Людочка, ти не проспиш школу? В мене все спокійно». «Просто почути голос, неважливо, що він скаже, лишень його голос» - шептала схвильована мати.
В одному з творів дівчинка написала: «Мій батько зі своїми побратимами поїхав захищати країну від бандитів, які прийшли на нашу землю, посягнувши на її цілісність і суверенність. Я зрозуміла, що це таке війна, і хто є наші Герої. Герой – це мій батько та тисячі українських військовослужбовців і добровольців, котрі кинулися захищати рідну землю!»
Яна Куліцька
