Білоцерківська районна державна адміністрація
Київська область, Білоцерківський район
gov.ua Державні сайти України
  Пошук

Золотий фонд району

Книга почесних громадян Білоцерківського району «Золотий фонд району» створена з метою вшанування громадян за їх значний особистий внесок у збагачення національної та культурної спадщини, розбудову економіки, освіти, охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту, промисловості, сільського господарства, будівництва, транспорту та зв’язку, торгівельного обслуговування, забезпечення законності та правопорядку, суспільного і державного будівництва та інших галузях. Ініціатива її створення належить голові Білоцерківської райдержадміністрації С.П.Вахнію (1997-2005 рр.) та голові Білоцерківської районної ради В.І.Дуднику (1998-2006 рр.).

Цей проект реалізується починаючи з 2000 року та діє на підставі спільного розпорядження голови райдержадміністрації та районної ради «Про заснування книги почесних громадян Білоцерківського району «Золотий фонд району» від 10.07.2000 р. №56. В числі критеріїв включення до «Золотого фонду»: стаж роботи у господарському комплексі району не менше 20 років та наявність почесних нагород (звання «Мати-Героїня», не менше ніж три відзнаки Президента України, почесне звання «Заслужений працівник (відповідної галузі, професії) України») та ін. За цей час до «Золотого фонду району» занесено 86 громадян. Серед них колишні керівники району, працівники різних галузей народного господарства, які зробили значний особистий вклад в соціально-економічний та культурний розвиток Білоцерківщини.

Авраменко Андрій Миколайович 

Народився 1 грудня 1981 року. Після закінчення школи навчався у Білоцерківському СПТУ № 15. У 2000 році вступив до Білоцерківського державного аграрного університету, який успішно закінчив. Одружився, у 2013 році став батьком двох чудових синочків-близнюків. Мріяв про щасливе майбутнє своєї родини. Та мрії розбила підступна війна. У 2014 році, коли ворог посягнув на незалежність України, Андрій став у перших лавах захисників Батьківщини. Був водієм-радіотелефоністом 72-ої окремої механізованої бригади.

29 листопада 2014 року неподалік с. Петрівське Волноваського району Донецької області під час виконання бойового завдання Авраменко Андрій загинув під час бою з диверсійною групою противника.

Вічний спочинок вірний син Батьківщини знайшов у с. Шкарівка, де проживають його батьки. Указом Президента України № 109/2015 від 26 лютого 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", Авраменко Андрій  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Гаврилюк Андрій Петрович

23 серпня 2014 року Андрій добровільно пішов служити до лав Збройних сил України, ставши на захист Вітчизни. Добровольця було зараховано до десантних військ 90 окремого аеромобільного батальйону м. Житомира, 95 бригади, ІІ роти («Вовки») вогневої підтримки, на посаду старшого навідника взводу. Отримав позивний «Бур».

З листопада 2014 року на лінії вогню у боях із російськими збройними формуваннями захищав н.п. Піски, Водяне та аеропорт ім. c. Прокоф’єва м. Донецька (ДАП).

У січні 2015 року Андрій разом із побратимами-кіборгами до останнього подиху захищав аеропорт. Найжорстокіший бій тривав протягом п’яти діб. Кіборги з усіх сторін були оточені ворогом, але не здавалися. Андрій загинув на світанку 21 січня, коли куля-вбивця влучила у важкопораненого воїна.

Похований Гаврилюк Андрій Петрович у м. Києві на Берковецькому кладовищі поряд із побратимами  з 95-ї бригади.

Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Андрій Петрович Гаврилюк нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Шабельний Олег Юрійович

З початком тривожних подій на Сході України поривався поповнити ряди захисників рідної землі. 29 травня 2014 року Олег Шабельний пішов добровольцем в ряди Національної гвардії. Був старшиною роти 2-го батальйону спеціального призначення НГУ "Донбас". Позивний «Цар».

15 лютого 2015 року бійці роти батальйону, яка була нещодавно перекинута в район міста Маріуполь, пересувалися з провідником та вийшли на блок-пост сепаратистів поблизу села Широкине (Новоазовський район, Донецька область), в результаті чого відбулось бойове зіткнення. Олег загинув у бою від кулі снайпера. Похоронили свого земляка білоцерківці на алеї Слави  у м. Біла Церква (кладовище "Сухий Яр").

Указом Президента України № 365/2015 від 27.06.2015, «за сумлінне виконання службових обов’язків, високі показники в зміцненні законності та правопорядку, відданість військовій присязі та українському народові, зразкове виконання службово-бойових завдань, виявлену особисту мужність і героїзм»,  нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Щербань Михайло Іванович

Народився 16 березня 1985 року у с. Пилипча Білоцерківського району. У рідному селі пройшло дитинство, тут навчався у школі, а потім працював  у ТОВ «Пилипчанське», та ПП Вдовика В.П.

Навесні 2014 року, у першу хвилю мобілізації, став на захист рідної землі. Михайло Щербань проходив службу у 72-ій окремій механізованій бригаді, був заступником командира бойової машини (навідник-оператор). Загинув сержант Михайло Щербань 9 серпня 2014 року під час виконання бойового завдання в районі с. Розівка Шахтарського району Донецької області. Похоронили  пилипчани свого славетного земляка у рідному селі.

Указом Президента України № 873/2014 від 14 листопада 2014 р., "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Михайло Іванович Щербань нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Козак Володимир Миколайович 

Народився 12 квітня 1968 року у с. Мала Антонівка. 28 серпня 2014 року Володимир Миколайович був мобілізований на військову службу, яку проходив у званні старшого солдата (водій) у складі 80 аеромобільної бригади. Позивний «Козак». Загинув 20 січня 2015 р. під час оборони аеропорту Донецька після другого вибуху в новому терміналі. Був двічі поранений в руку, та коли поранених вивозили, як і більшість кіборгів, залишився в аеропорту. Поховали воїна 17 квітня 2015 р. у рідному селі Мала Антонівка.

Указом Президента України № 461/2015 від 31 липня 2015 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Козак Володимир Миколайович нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). Нагороджений нагрудним знаком «За оборону Донецького аеропорту» (посмертно).

Стадник Микола Степанович

Народився 11 вересня 1967 року у м. Узин Білоцерківського району. Проходив строкову службу в Угорщині, служив в місті Узин, потім в місті Біла Церква. Після виходу на військову пенсію працював у селі Мала Антонівка, останнім часом - в Узинській ЗОШ № 1 завідуючим господарством.

У вересні 2014 року Микола Степанович був мобілізований Білоцерківським військкоматом для проходження служби в зоні антитерористичної операції.Служив на посаді старшого техніка у 15-му окремому гірсько-піхотному батальйоні. Основна частина служби проходила у місті Щастя та станиці Луганська. Згодом батальйон був переведений у район Дебальцевого.

29 січня 2015 року Микола Степанович отримав важкі поранення в бою з противником і був доставлений до Харківського військового шпиталю. Поранення виявилось не сумісне з життям. Під час операції 2 лютого 2015 р. помер. Похоронений у м. Узин.

Указом Президента України № 23/2017 від 3 лютого 2017 року, "за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов’язку", Микола Степанович Стадник нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Гура Дмитро Іванович

Народився 18 березня 1988 року у місті Узин Білоцерківського району. У рідному місті закінчив ЗОШ №1, потому - Білоцерківський професійний ліцей №15 та здобув професію слюсаря з ремонту автомобілів.

1 серпня 2014 року був мобілізований Білоцерківським військкоматом до в/ч 17/89 для проходження служби в зоні антитерористичної операції.

З 5 листопада по грудень 2014 року захищав Батьківщину поблизу Донецького аеропорту, за що був нагороджений нагрудним знаком «За взірцевість у військовій службі» та багатьма грамотами за вагомий внесок в справу захисту Батьківщини і високі результати в бойовій підготовці. Наприкінці грудня повернувся до в/ч 17/89.7 квітня 2015 року знову прибув у зону АТО для проходження служби поблизу Авдіївки.

13 квітня 2015 року під час обстрілу ворожий снаряд  потрапив до бліндажу, де перебували воїни. Серед них був і Дмитро. Загинули всі миттєво, адже бліндаж вщент був наповнений боєприпасами. Указом Президента України № 553/2015 від 22.09.2015, «за мужність, самовідданість і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі», Дмитро Іванович Гура нагороджений орденом за мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Чмелівський Віталій Володимирович

Народився 3 жовтня 1982 року у м. Узин Білоцерківського району. У серпні 2014 року був мобілізований Білоцерківським військкоматом до лав Збройних сил України. Віталія було зараховано до 128-ої окремої гірсько-піхотної бригади на посаду радіотелеграфіста. Наш земляк ішов захищати  Вітчизну з великим бажанням і мріяв якнайшвидше звільнити землю від тих, хто посягав на цілісність і незалежність нашої держави. 7 жовтня 2014 року  Віталій отримав важке поранення поблизу м. Дебальцеве. Два дні йшла боротьба за життя героя. 9 жовтня 2014 року його серце зупинилося. Місце поховання героя -  алея Слави  у м. Біла Церква на  кладовищі "Сухий Яр".

Указом Президента України № 282/2015 від 23.05.2015 «за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі» Чмелівський Віталій Володимирович був нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно). 

Нехай Олександр Володимирович 

Народився 4 січня 1976 року в селі Сухоліси Білоцерківського району. Після закінчення школи та здобуття професії проживав у місті Біла Церква. Служив за контрактом головним сержантом інженерно-технічного взводу 72-ї окремої механізованої бригади Сухопутних військ Збройних Сил України. З 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 14 липня 2014 року старший сержант Олександр Нехай загинув під час знешкодження протитанкової міни внаслідок її підриву в районі села Дібровка Шахтарського району Донецької області. Смерть Олександра стала важким ударом не лише для родини воїна, а й для його односельців. Поховали героя з почестями  на кладовищі села Сухоліси.

Указом Президента України № 747/2014 від 29 вересня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", Олександр Володимирович Нехай нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно). 

Півень Руслан Віталійович

Народився 16 січня 1991 року в селі Острійки Білоцерківського району. Закінчив 9 класів Острійківської ЗОШ, потім - Технолого-економічний коледж БНАУ за спеціальністю "Монтаж і обслуговування холодильно-компресорних машин і установок". У 2010-2011 роках проходив строкову військову службу в 1129-му зенітно-ракетному полку Сухопутних військ ЗСУ. 

Навесні 2014 року мобілізований до лав Збройних Сил України. Служив у 1129-му зенітно-ракетному полку. Пройшов спеціалізований фаховий курс підготовки за військовою спеціальністю «Снайпер», по закінченню яких був переведений до 9-ї роти 3-го батальйону 30-ї окремої гвардійської механізованої бригади Сухопутних військ ЗСУ. З весни 2014 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Учасник боїв за курган Савур-Могила та село Степанівка Шахтарського району Донецької області.

З літа 2016 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. 28 вересня 2016 року сержант Руслан Півень загинув від кулі снайпера під час виконання бойового завдання з вогневої підтримки взводно-тактичної групи 199-го навчального центру в районі промислової зони міста Авдіївки Донецької області. 

Указом Президента України № 476/2016 від 27 жовтня 2016 року, "за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі", Півень Руслан Віталійович  нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Рачинський Олександр Васильович 

Народився 26 серпня 1958 року в селі Озерна на Білоцерківщині. В 1975 році після закінчення Озерянської середньої школи вступив до Уманського технікуму механізації сільського господарства, який закінчив у 1980 році. В 1977 - 1979 роках перебував на строковій службі в армії. Працював в радгоспі ім. 9 січня с. Озерна, в господарствах ім. Щорса с. Карапиші Миронівського району, ім. Щорса с. Яблунівка Білоцерківського району, на інших підприємствах. Заочно закінчив в 1989 році Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю інженер - механік сільського господарства.

1 березня 2015 року за покликом серця призваний до лав Збройних Сил України. Після проходження підготовки в м. Полтава був зарахований до складу військової частини - польова пошта В0798 м. Рівне. З 28 травня 2015 року старший солдат Рачинський О.В. ніс службу механіка-радіотелефоніста другого відділення командно-штабних машин польового вузла зв'язку 130 окремого розвідувального батальйону в секторі "А" (м. Сєверодонецьк). Помер вірний військовій присязі 1 січня 2016 року в с. Пурдівка, Новоайдарський район, Луганська область. 

Ковтун Василь Семенович - брав участь у захопленні Берліну. В одному з боїв В.С. Ковтун знищив три гітлерівські танки і відкрив нашим піхотинцям шлях до рейхстагу. За цей безприкладний подвиг 24-річний боєць був представлений до звання Героя Радянського Союзу, з врученням ордена Леніна та медалі “Золота Зірка”, а також нагороджений орденом Слави ІІІ ступеня, орденом Слави ІІ ступеня, орденом Великої Вітчизняної війни, орденом “Богдана Хмельницького”. Опісля війни протягом 10 років очолював торфоартіль, з 1957 р. по 1962 р. обирався головою Глушківського колгоспу. 

Зінкевич Марія Яківна - в 1947 році за високі досягнення у вирощуванні урожаїв цукрових буряків їй присвоєно звання Героя Соціалістичної праці, а в 1948 році — нагороджена орденом Леніна. З 1961року по 1963 рік працювала головним агрономом колгоспу с.Коженики. у 1963-67 роках навчалася Цілиноградському сільськогосподарському інституті. Повернувшись на роботу в Узинський цукровий комбінат, пропрацювала агрономом до 1989 року, маючи 43 роки загального трудового стажу. За роки своєї трудової діяльності приймала активну участь в громадсько-суспільному житті району.

Скибіцький Олександр Тимофійович - за відданість своїй справі, високу відповідальність, трудові заслуги та за впровадження нової технології вирощування цукрових буряків з мінімальними затратами ручної праці, йому в 1965 році присвоєно звання Героя соціалістичної праці з врученням Ордена Леніна і Золотої медалі “Серп і молот”. Трудові заслуги за одержання високих врожаїв цукрових буряків і надалі відзначились Орденом Червоного прапора — в 1967 році та Орденом Жовтневої революції — в 1969 році. Брав активну участь в громадському житті села та району.

Завадський Кузьма Петрович – трудову діяльність розпочав з 1928 року в Озернянському радгоспі ім. 9 січня 1905 року, де працював трактористом. З червня 1941 року по 1946 рік знаходився в діючій Червоній Армії, приймаючи активну участь у визвольній боротьбі радянському народу проти німецько-фашистських загарбників. Післявоєнні роки пройшли на рідній землі в радгоспі ім. 9 січня 1905 року, де працював головним механіком. Його трудові звершення відзначені в 1950 році, за одержання високих врожаїв зернових, почесним званням Героя Соціалістичної праці, з врученням ордена Леніна. В 1970 році за високі показники збирання врожаю зернових - нагороджений орденом Жовтневої революції. Неодноразово обирався депутатом Озернянської сільської ради. 

Криленко Ганна Павлівна -  трудову діяльність розпочала з 1944 року в рільничій бригаді відділку імені Воровського Узинського цукрового комбінату, де пропрацювала ланковою до 1984 року. За досягнення високих показників у сільськогосподарському виробництві, нагороджена двома орденами Леніна та присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці. 

Герасименко Антоніна Ілларіонівна -  з 1956 по 1962 рік працювала вчителем Черкаської початкової школи, а з 1962 по 1995 рік – у Поправській середній школі вчителем початкових класів. За активну участь у розвитку освіти, високий професіоналізм у вихованні молоді, в 1974 році їй було присвоєно почесне звання «Заслужений вчитель України». Все трудове життя, працюючи вчителем, була активним учасником суспільно-політичного життя району, неодноразово обиралася депутатом Поправської сільської ради.

Нужда Павло Леонтійович -  трудову діяльність розпочав в 1969 році після закінчення Чернівецького державного університету організатором позашкільної та позакласної роботи, вчителем української мови та літератури в Озернянській середній школі.  Після строкової військової служби повернувся до Озернянської середньої школи, де з 1971 року по 1973 рік працював організатором позашкільної та позакласної роботи, вчителем української мови та літератури, перебував на посаді відповідального секретаря правління Білоцерківської районної організації товариства "Знання". З 1974 року по 1979 рік працював першим секретарем Білоцерківського РКЛКСМ України, а з 1979 року по 1982 рік заступником завідуючого відділом пропаганди та агітації, завідуючим партійним кабінетом Білоцерківського райкому Компартії України. З 1982 року працює в Білоцерківській районній державній адміністрації начальником відділу освіти. В 1993 році , за трудові заслуги, активну участь у перебудові національної освіти, впровадження сучасних форм навчання і виховання молоді, йому присвоєно почесне звання “Заслужений вчитель України". 

Чередніченко Наталія Павлівна - трудову діяльність розпочала з 1967 року, працюючи піонервожатою в Фурсівській та Острійківській середніх школах і одночасно навчалась в Київському Державному педагогічному інституті ім. Горького, який закінчила в 1971 році. З 1973 року працює завідуючою дитячим садком “Сонечко” в м. Узин. В 1987 році за багаторічну діяльність, впровадження сучасних форм навчання та виховання підростаючого покоління, її присвоєно почесне звання “Заслужений вчитель України". 

Шенгур Анатолій Іванович - трудову діяльність розпочав з серпня 1957 року. Після закінчення Київського державного педагогічного інституту був направлений у Фурсівську середню школу вчителем фізики. З 25 жовтня 1957 року по 13 серпня 1960 року проходив строкову службу в Радянській Армії. Після закінчення служби повернувся працювати у Фурсівську середню школу. В 1965 році Міністерством освіти був нагороджений значком “Відмінник народної освіти”. В 1970 році - відзначений медаллю “За доблесний труд” за високі успіхи в освітнянській галузі. В 1978 році, за відмінне виконання Закону України “Про загальне обов’язкове навчання дітей і здійснення середньої освіти”, активне запровадження політехнічного навчання, зразкову постановку навчально-виховної роботи в школі, зразкову роботу по конструюванню і виготовленню навчального наочного приладдя, йому присвоєно почесне звання “Заслужений вчитель України”. 

Коваленко Іван Іванович  -   з липня 1962 року працював на посаді головного лікаря Трушківської дільничної лікарні. В 1992 році за багаторічну і сумлінну працю та досягнуті успіхи в розвитку медицини, йому присвоєно почесне звання “Заслужений лікар України". Всі роки трудової діяльності приймав активну участь в суспільно- політичному житті с. Трушки. 

Чернігова Людмила Дмитрівна - трудову діяльність розпочала у 1959 році, після закінчення Іркутського медичного інституту лікарем Узинської районної лікарні. З 1964 року була переведена на посаду головного лікаря Блощинецької амбулаторії, де працює і по даний час. За особистий внесок у розвиток медицини, високий професіоналізм, була нагороджена в 1970 році медаллю “За доблестный труд”, в 1981 році орденом “Знак Пошани” та присвоєно почесне звання «Заслужений лікар УРСР». 

Шабатин Василь Омельянович - з 1955 по 1958 рік проходив військову службу в рядах Радянської Армії, з 1958 по 1962 рік - навчався в Іркутському медичному училищі, де здобув кваліфікацію фельдшера. З червня 1963 року по даний час працює завідуючим фельдшерсько-акушерським пунктом с.Скребиші. За особистий внесок у розвиток охорони здоров'я в 1976 році був нагороджений орденом "Знак Пошани", а в 1991 році - присвоєно почесне звання "Заслужений працівник охорони здоров'я". Неодноразово обирався депутатом Храпачівської сільської ради.

Дудник Василь Іванович - з липня 1973 по грудень 1973 року працював головним агрономом учбово- дослідного господарства Білоцерківського сільськогосподасрького інституту. З грудня 1973 по березень 1976 року працював директором учбово- дослідного господарства Білоцерківського сільськогосподасрького інституту. З 1976 по 1977 рік працював на посаді начальника управління сільського господарства Білоцерківського райвиконкому. З 1977 по 1981 рік був обраний другим секретарем Білоцерківського райкому Компартії України. З 1981 по серпень 1994 року працював головою виконкому Білоцерківської районної ради. З серпня 1994 року по квітень 1998 року був обраний заступником голови Білоцерківської районної ради. У 1998-2006 рр. працював на посаді голови Білоцерківської районної ради. За високі врожаї зернових культур та професійну майстерність в 1970 та 1997 році був нагороджений Орденом “Знак Пошани” , в 1970 р. медаллю “За доблестный труд”. За особистий внесок у соціально-економічний розвиток Білоцерківського району, багаторічну сумлінну працю  присвоєно почесне звання “Заслужений працівник сільського гопсподарства України”. Неодноразово обирався депутатом обласної та районної рад.

Милюк Андрій Олександрович - трудову діляльність розпочав в 1955 році різноробочим колгоспу ім. 1-го Травня, с.Нова Басань, Чернігівської області. З 1956 по 1959 рік - служба в рядах Радянської Армії. З 1959 по 1964 рік навчався в Білоцерківському сільськогосподарському інституті, де здобув кваліфікацію вченого агронома. З лютого 1964 року по серпень 1964 року - агроном Новоукраїнського цукрового комбінату. З серпня 1964 по грудень 1976 року - керуючий відділком Білоцерківської селекстанції "Олександрія”. З грудня 1976 по 1998 рік - директор учгоспу Біло­церківського сільськогосподарського інстиуту. З 1999 року по даний час працює- заступником директора інституту цукрових буряків Української академії аграрних наук. За особистий внесок у розвиток сільського господарства нагороджений в 1973 році орденом "Знак Пошани”, в 1977 році - орденом Трудового Червоного Прапора, в 1995 році йому присосно почесне звання "Заслужений працівник сільсько господарства”. Має вчену ступінь - кандидат сільськогоподарських наук.

Ейсмонт Володимир Юхимович - трудову діяльність розпочав в 1955 році в радгоспі ім. 9 січня 1905 року в с. Озерна різноробочим. З 1956 по 1961 рік - навчався в Білоцерківському сільськогосподарському інституті, де здобув кваліфікацію вченого зоотехніка. З 1961 по 1963 рік - головний зоотехнік опорно показового господарства с.Черемошня, Тиврівського району, Вінницької області. З 1963 по 1965 рік - проходив навчання в школі підготовки керівних кадрів при Уманському сільськогосподарському інституті. З 1965 по 1970 рік - головний зоотехнік Тиврівського районного управління сільського господарства. З 1970 по 1976 рік - начальник Тиврівського районного управління сільського господарства. З 1976 по 1978 рік - головний зоотехнік управління сільського господарства Білоцерківського райвиконкому. З 1978 по 1985 рік - начальник управління сільського господарства Білоцерківського райвиконкому. З 1986 по 1987 рік  - голова Білоцерківського агропромоб’єднання. З 1987 по 1992 рік - генеральний директор агропромислового комбінату "Рось". З 1992 по 1994 рік - представник Президента України в Білоцерківському районі. З 1994 по липень 1955 - голова Білоцерківської районної ради. З липня 1955 року - голова районної державної адміністрації, голова районної ради. З квітня 1977 по квітень 1988 року - голова районної ради. З 1988 року - референт народного депутата України І.І.Ткаленка. За особистий внесок в розвиток сільськогосподарського виробництва Білоцерківського району нагороджений орденом “Знак Пошани” та йому присвоєно почесне звання “Заслужений працівник сільського господарства”. Обирався народним депутатом України та неодноразово депутатом районної і обласної рад.

Артюх Володимир Михайлович - з 1971 по 1974 рік працював трактористом радгоспу ім. Пархоменко с. Сухоліси. З 1976 по 1985 рік працював трактористом в радгоспі ім. Пархоменка с. Сухоліси. В 1985 році закінчив курси бригадирів тракторних бригад в м. Вишневому Київської області. З 1985 року по даний час працює бригадиром тракторної бригади ТОВ “Сухоліське” в с. Сухоліси. За значний особистий внесок у збільшення виробництва і заготівлі сільськогосподарської продукції нагороджений в 1986 році Орденом Трудової Слави III ступеня та в 1993 році  присвоєно почесне звання “Заслужений працівник сільського господарства”. 

Білоус Іван Леонтійович - в 1956 році пішов працювати в колгоспі ім.Горького с. Козинці трактористом. З 1959 по 1964 рік навчався в Білоцерківському сільськогосподарському інституті, де здобув кваліфікацію вченого агронома. З 1964 року по 1966 рік працював агрономом відділку Соснівецького цукрового заводу, Шаргородського району, Вінницької області. З 1966 по 1970 рік - керуючий відділком с.Політанке Шаргородського району Вінницької області. З 1970 по 1973 рік - голова колгоспу “Зоря комунізму“ с.Пасинки, Шаргородського району, Вінницької області. З 1973 по 1977 рік - керуючий відділком учгоспу Білоцерківського сільськогосподарського інституту. З 1977 по 1993 рік - головний агроном учгоспу Білоцерківського сільськогосподарського інституту. З 1993 року - пенсіонер. За особистий внесок в розвиток сільськогосподарського виробництва  нагороджений медаллю “За доблесну працю”, медаллю “За трудову відзнаку” та присвоєно почесне звання “Заслужений працівник сільського господарства». 

Горобінський Микола Михайлович - з липня 1987 року пішов працювати в радгоспі "Білоцерківський" слюсарем ремонтно-тракторної бригади. Після повернення з армії повернувся працювати у рідне село. З січня 1991 року по квітень 1994 року працював слюсарем тракторної бригади радгоспу “Томилівський“. З квітня 1994 року  працював трактористом в сільськогосподарському виробничому кооперативі “Томилівський". 1 липня 1997 року за вагомі трудові і творчі досягнення, високу професійну майстерність присвоєно звання "Заслужений працівник сільського господарства". 

Адаменко Віктор Адольфович - в 1972 році закінчив Львівський державний университет ім. І.Франка і здобув кваліфікацію журналіста. З 1956 по 1960 рік навчався в Ірпінському гірничому паливному технікумі.  З 1964 по 1965 рік працював гірничим майстром по вибухових роботах Володарсько-Волинської геологічної експедиції, що на Житомирщині. З 1965 по 1967 рік - гірничим майстром тресту “Укрзахідвибухпром” дільниці №21 м.Коростень. З 1967 по 1968 рік був відповідальним секретарем Володарсько-Волинської газети “Прапор”. З 1968 по 1972 рік працював завідуючим відділом-заступником директора Київської обласної газети “Радянське Полісся". З 1972 по 1975 рік навчався у Вищій партійній школі при ЦК Компартії України.  З 1975 по 1977 рік працював редактором Білоцерківської газети “Ленінський шлях". З 1977 по 1980 рік перебував на посаді завідуючого відділом пропаганди і агітації Білоцерківського міськкому Компартії України. З 1980 по 1991 рік працював заступником редактора газети “Замкова гора”. В 1991 році був редактором регіональної газети Надросся “Замкова гора". В 1997 році відзначений почесною нагородою "За гуманізм" з номінації за кращу Білоцерківську газету Київської області. В 1998 році був відзначений дипломом Всеукраїнської акції “Золота фортуна-1998”. В 1999 році був лауреатом премії спілки журналістів “Незалежність". За особистий внесок у розвиток журналістики і журналістську майстерність в 1999 році йому присвоєно почесне звання “Заслужений журналіст України”. 

Веред Варвара Іванівна - трудова діяльність розпочалася в 1944 році. З того часу і до 1981 року (до виходу на пенсію) працювала дояркою в колгоспі ім.Шевченка. За трудові звершення та високі показники в розвитку галузі тваринництва в 1958 році нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора. За високі показники в роботі, відповідальне і сумлінне відношення до роботи, високі надої молока - в 1966 році нагороджена Орденом Трудового Червоного Прапора, в 1973 році - Орденом Леніна. 

Веред Антоніна Тихонівна- розпочала свою трудову діяльність в повоєнному 1944 році в колгоспі с.Коженики, де по 1962 рік працювала свинаркою. За  самовіданну працю, високі показники та вагомий внесок у розвиток свинарства, високий професіоналізм, в 1949 році нагороджена Орденом Леніна. В 1963 році призначена завідуючою свинофермою колгоспу, де пропрацювала до 1973 року. В 1966 році та в 1973 році, за високі показники в роботі, одержання високих привісів та збереження поголів’я молодняка свиней, розвиток тваринницької галузі, була нагороджена орденами “Знак Пошани". 

Тищенко Василь Володимирович - трудову діяльність розпочав у 1941 році рахівником в Шамраївській сільській раді, де працював до призову на військову службу в Радянську Армію. З липня 1941 року по 1945 служив в Радянській Армії, де приймав безпосередню участь у визволенні країни та розгромі німецько-фашнтстських загарбників. Будучи командиром першої артбатареї артдівізіону 35 гвардійської механізованої бригади 4 Гвардійської танкової армії, в 1945 році брав участь в боях за Берлін. За мужність, проявлену при проведенні Берлінської операції, нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни II ступеня, а також орденами Великої Вітчизняної війни І ступеня та Червоної Зірки.  З 1946 року працював інспектором відділу кадрів РК КП узинського району. З 1954 року по серпень 1955 року працював учителем історії в Блощинецькій середній школі. З серпня 1955 року по серпень 1959 року був директором середньої школи села Мала Антонівка. З 1959 року по серпень 1960 року працював директором Узинської середньої школи. З серпня 1960 року по січень 1963 року працював на посаді завідуючого райвідділу народної освіти. З 1963 року по травень 1980 року (до виходу на пенсію) працював директором Узинської середньої школи №1. Після виходу на пенсію з 1988 року по 1999 рік був головою ради ветеранів війни міста Узина.

Висіцький Іван Гнатович - трудову діяльність розпочав у 1953 році різноробочим в колгоспі імені Леніна, села Дрозди, де працював до призову на дійсну військову службу. Після трьох років служби повернувся в рідне село. В 1961 році поступив на курси трактористів~машиністів широкого профілю в Білоцерківське ремесляне механічне училище № 11. Після закінчення курсів в 1962 році, працював в Держплемзаводі “Терезине” трактористом. За високий професіоналізм і вагомий внесок в розвиток рослиницької галузі, був нагороджений двічі орденом Трудового Червоного Прапора - в 1972 та в 1976 році, а в 1984 році - орденом Леніна.  

 

Страшок Ольга Анатоліївна

Народилась 1 січня 1945 року в селі Чемер, Чернігівської області, Козелецького району, українка, закінчила Терезинську вечірню середню школу. Свою трудову діяльність розпочала в 1960 році в колгоспі імені Шевченка, Чернігівської області, де працювала по 1968 рік. Після переїзду на постійне місце проживання в селище Терезине, з 1968 року по січень 1995 року (до виходу на пенсію), працювала оператором машинного доїння держплемзаводу “Терезине”. За свою трудову діяльність була неодноразово відзначена державними нагородами. В 1973 році - за високий професіоналізм та одержання високих надоїв молока, була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, в 1975 році - за вагомий внесок в розвиток сільськогосподарського виробництва, нагороджена орденом Леніна, в 1983 році - за особистий внесок в розвиток тваринництва, довгорічну сумлінну роботу працю - нагороджена орденом Дружби Народів. Неодноразово обиралась депутатом селищної ради, приймала активну участь у громадському житті селища.

Бондарчук Ніна Іванівна

Народилась 13 травня 1937 року в селищі Терезине, Білоцерківського району, українка, закінчила Терезинську середню школу. Трудову діяльність розпочала в 1957 році в Київській дослідній станції тваринництва, де працювала дояркою, свинаркою,помічником бригадира тваринницької ферми. З 1964 року по 1998 рік (до виходу на пенсію) працювала оператором машинного доїння в держплем заводі "Терезине". За особистий внесок у розвиток тваринницької галузі, та одержання високих надоїв молока в 1971 році була нагороджена орденом Леніна, в 1975 році - орденом Жовтневої Революції. Приймала активну участь в громадському житті району, була депутатом селищної ради.

Новік Антоніна Григорівна

Народилася 6 червня 1937 року в селі Вільна Тарасівка, Білоцерківського району, українка, закінчила вечірню Вільнотарасівську восьмирічну школу в 1952 році. Трудову діяльність розпочала в 1949 році доглядачем за птицею в колгоспі імені Ілліча села Вільна Тарасівна. З 1955 року по 1962 рік працювала в рільничій бригаді. З 1962 року по 1992 рік (до виходу на пенсію) працювала ланковою рільничої бригади. За досягнення високих врожаїв у вирощуванні цукрових буряків - 1965 році була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1976 році - орденом Леніна. Неодноразово обиралась депутатом сільської ради, приймала активну участь у громадському житті села Вільна Тарасівна та району.

Ващенко Олександра Терентіївна

Народилася 14 травня 1939 року в селі Храпачі, Білоцерківського району, українка, закінчила Узинську загальноосвітню заочну середню школу в 1973 році. Трудову діяльність розпочала в 1954 році в рільничій бригаді колгоспу імені Кірова, села Храпачі, де з 1955 року по 1957 рік працювала телятницею, з 1957 року по 1961 рік - дояркою. З 1961 року працювала в рільничій бригаді по вирощуванню цукрових буряків колгоспу імені 19 Партз'їзду села Глушки. З 1964 року по 1991 рік працювала ланковою рільничої бригади цього ж господарства. За свою сумлінну працю та високі показники в вирощуванні цукрових буряків, одержання високих врожаїв, була нагороджена орденом Леніна - в 1965 році, та двома орденами Знак Пошани - в 1971 році та в 1972 році. З 1992 року по 1995 рік (до виходу на пенсію) працювала бригадиром рільничої бригади колгоспу "Зоря" села Глушки. Неодноразово обиралась депутатом сільської ради, приймала активну участь у суспільному житті села Глушки та району.

Костенко Яків Іванович

Народився 25 лютого 1937 року в селі Мазепинці, Білоцерківського району. Трудову діяльність розпочав в 1950 році різноробочим в місцевому колгоспі. В 1955 році пішов навчатися на курси трактористів. По закінченню  курсів, з 1955 року по 1957 рік, працював трактористом. З 1957 року по 1960 рік проходив службу в Радянській Армії. Після закінчення строку служби повернувся в рідне село Мазепинці на попередню роботу тракториста. З 1971 року працював помічником комбайнера. З 1972 року по 1997 рік (до виходу на пенсію) працював комбайнером. За значний внесок в розвиток сільськогосподарського виробництва, за трудові досягнення в галузі рослинництва, високий професіоналізм - в 1975 році був нагороджений орденом Знак Пошани, в 1981 році - Жовтневої Революції. В 1986 році - орденом Леніна. Неодноразово обирався депутатом сільської ради, був членом правління колгоспу імені Леніна, приймав активну участь в громадському житті.

Ольшанський Іван Терентійович

Народився 14 вересня 1938 року в селі Павлівка, Білоцерківського району, українець, закінчив Павлівську восьмирічну школу в 1953 році. Трудову діяльність розпочав в 1954 році різноробочим в колгоспі імені Шевченка. В травні 1957 року був призваний на службу в Радянську Армію. В лютому 1960 року,після закінчення служби в армії, поступив в Білоцерківське ПТУ-11 на курси механізаторів. З вересня 1960 року по 1985 рік працював комбайнером по збиранню зернових та цукрових буряків в колгоспі імені Шевченка села Йосипівка. За високі показники у збиранні врожаю зернових культур, був нагороджений в 1972 році орденом Трудового Червоного Прапора, а в листопаді 1974 року - орденом Леніна. З 1985 року по 1990 рік працював помічником бригадира тракторної бригади. З 1990 року по 1995 рік (до виходу на пенсію) працював завідуючим майстернею місцевого господарства. Неодноразово обирався депутатом сільської та районної рад.

Сушко Павло Олексійович

Народився 29 серпня 1931 року в селі Йосипівка, Білоцерківського району, українець, закінчив вечірню Павлівську середню школу. Трудову діяльність розпочав в 1944 році різноробочим у колгоспі імені Шевченка села Йосипівка. В 1951 році поступив вчитися на курси трактористів в місті Узин, після закінчення яких, з вересня 1951 року по 1991 рік (до виходу на пенсію) працював трактористом колгоспу імені Шевченка, очолював механізовану ланку по вирощуванню цукрових буряків. За одержання високих врожаїв при збиранні цукрових буряків - був нагороджений орденом Знак Пошани - в 1972 році та орденом Трудового Червоного Прапора - в 1974 році. Неодноразово обирався депутатом Йосипівської сільської ради.

Захожий Микола Овксентійович

Народився 19 грудня 1928 року в селі Мала Вільшанка, Білоцерківського району, українець, закінчив 6 класів Маловільшанської неповної середньої школи. Трудову діяльність розпочав у 1944 році різноробочим в колгоспі села Мала Вільшанка. З 1947 року по 1948 рік навчався в школі ФЗО міста Маріуполь, Донецької області. З 1948 року по 1952 рік працював робочим на доменних та мартеновських печах Донецької області. З 1952 року повернувся в рідне село Мала Вільшанка і працював помічником комбайнера колгоспу. З 1953 року по 1977 рік працював комбайнером на зернових і бурякових комбайнах. В 1973 році, за високі трудові досягнення в збиранні урожаю зернових, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, в 1976 року, за вагомий внесок у розвиток сільського господарства - орденом Леніна. З 1977 року по 2000 рік працював механіком зернотоку Білоцерківської дослідно-селекційної станції.

Яценко Василь Іванович

 Народився 6 січня 1927 року в селі Сорокотяги, Білоцерківського району, українець, закінчив у 1969 році Фурсівську середню школу. Трудову діяльність розпочав у 1944 році комбайнером місцевого господарства села Мала Вільшанка. 18 грудня 1944 року був призваний на службу в Військово-Морський Флот. З серпня 1945 року по вересень 1945 року приймав безпосередню участь у боях з японськими інтервентами, за що отримав у квітні 1946 року медаль “За перемогу над Японією”. З червня 1951 року, після мобілізації із військової служби, по вересень 1951 року працював помічником комбайнера Озернянського машинно-тракторного стану. З 1952 року по 1953 рік навчався в Гарбузинській школі механізації. З 1952 року по 1990 рік працював комбайнером в колгоспі села Мала Вільшанка, з 1990 року по 1993 рік - слюсарем. В 1971 році, за високі трудові досягнення в розвитку рослинництва, був нагороджений орденом Трудового Червоного Правпора, в 1975 році, за вагомий внесок в розвиток сільського господарства - орденом Трудової Слави III ступеню. 8 травня 1970 року був нагороджений бронзовою медаллю ВДНГ СРСР. В 1985 році за хоробрість, стійкість, мужність виявлену в боротьбі із фашистами, був нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни II ступеню. Неодноразово обирався депутатом сільської ради.

Третяк Володимир Якович

Народився 28 серпня 1930 року в селі Матюші, Білоцерківського району освіта середня спеціальна. Трудову діяльність розпочав у 1944 році їздовим в колгоспі “Радянська Україна“, де працював до призову на військову службу в Радянську Армію. З 1950 року по 1954 рік служив у Радянській Армії,по закінченню строку служби поступив до Білоцерківського училища № 11, де здобув спеціальність тракториста - машиніста. В 1955 році повернувся в рідне село Матюші. З 1955 року по 1960 рік працював трактористом, потім комбайнером колгоспу. З 1960 року по 1966 рік працював бригадиром тракторної бригади колгоспу, а з 1966 року по 1980 рік - головним інженером. В 1971 році, за механізоване вирощування цукрових буряків без затрат ручної праці, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1973 році, за механізоване вирощування кукурудзи без затрат ручної праці - орденом Жовтневої революції. З 1981 року по 1985 рік працвав бригадиром тракторної бригади агрофірми “Матюші”, з 1985 року по 1991 рік - головним інженером господарства, з 1992 по 1996 рік - інженером по охороні праці.  Неодноразово обирався депутатом сільської та районої ради, має 7 медалей.

Білецький Володимир Олександрович 

Народився 29 квітня 1937 року в селі Матюші, Білоцерківського району, українець. Трудову діяльність розпочав у 1952 році листоношею села Матюші, де працював до 1954 року. З 1954 року по 1955 рік навчався в Білоцерківському училищі №11, де здобув спеціальність тракториста-машиніста широкого профілю. З 1955 року працював трактористом колгоспу "Радянська Україна” села Матюші. З 1957 року по 1961 рік служив у Радянській Армії. Після закінчення строку служби в Армії повернувся в рідне село Матюші на попередню роботу. З 1961 року працював трактористом, потім комбайнером місцевого господарства. В 1972 році за високі намолоти на збиранні зернових культур, був нагороджений орденом Леніна, а в 1977 році за високий професіоналізм у вирощуванні високих врожаїв зернових культур - вдруге орденом Леніна.

Новіцький Леонтій Антонович

Народився 9 січня 1938 року в селі Бухни, Погребищенського району, Вінницької області, українець, освіта вища.
Трудову діяльність розпочав у 1956 році різноробочим колгоспу села Бухни, де працював до призову на військову олужбу. З 1957 року по 1960 рік служив у Радянській Армії. Після закінчення строку служби, повернувся в рідне село Бухни на попередню роботу різноробочим. З 1961 року по 1966 рік навчався в Білоцерківському сільськогосподарському інституті на агрономічному факультеті. Отримавши диплом вченого агронома, повернувся в село Бухни в місцеве господарство, де працював головним агрономом до 1970 року. З 1970 року по 1981 рік займав посади замісника директора по виробництву і головного агронома Білоцерківської селекційної станції. В 1976 році, за особистий внесок по одержанню високих врожаїв сільськогосподарських культур, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. З 1981 року по 1984 рік працював головним агрономом і заступником начальника управління сільського господарства Білоцерківського райвиконкому. З 1984 року очолював передове господарство району СК “Агрофірма ’’Матюші”.  Неодноразово обирався депутатом районної та сільської ради.

Мележик Віра Фокіївна

Народилася 4 квітня 1924 року в селі Михайлівка, Білоцерківського району, закінчила Михайлівську заочну середню школу. Трудову діяльність розпочала у 1936 році різноробочою в місцевому господарстві. З 1939 року працювала завідуючою дитячим садком села Михайлівка. З 1940року працювала в рільничій бригаді радгоспу імені Воровського.
З 1942 року по 1945 рік була вивезена на примусові роботи до Німеччини. З 1945 року працювала в рільничій бригаді колгоспу “Прогрес” села Михайлівка. З 1949 року по 1979рік (до виходу на пенсію) працювала ланковою рільничої бригади. За вирощування високих врожаїв цукрових буряків - в 1971 році була нагороджена орденом Знак Пошани, в 1972 році - орденом Леніна. Приймала активну участь в громадському житті села Михайлівка та району, неодноразово обиралась депутатом сільської ради.

 

Приліпко Юрій Йосипович

Народився 25 травня 1930 року в селі Розаліївка, Білоцерківського району, українець, закінчив Розаліївську середню школу. Трудову діяльність розпочав у 1945 році різноробчим в колгоспі “Нове життя” села Розаліївка. З 1948 року навчався в Білоцерківському ФЗО № 23. З 1949 року по 1951 рік працював в місті Умань на будівництві. військових об’єктів. З 1951 року по 1954 рік проходив вийськову службу у Радянської Армії. З 1954 року по 1955 рік навчався в місті Малині, Житомирської області, на курсах механиків-комбайнерів. По закінченню курсів з 1958 року по 1992 рік (до виходу на пенсію) працював комбайнером в місцевому колгоспі імені Кірова села Розаліївка. За значний особистий внесок у розвиток галузі рослинництва, одержання високих намолотів нагороджений орденом Знак Пошани в 1971 році, в 1973 році - орденом Трудового Червоного Прапора, в 1977 році - орденом Жовтневої Революції.
Після виходу на пенсію допомагав місцевому господарству на косовиці зерно-бобових культур. Неодноразово обирався депутатом сільської ради. 

 

Молочина Мотрона Олексіївна

Народилася 5 квітня 1948 року в селі Шкарівка, Білоцерківського району, українка, закінчила в 1965 році Шкарівську середню школу. Трудову діяльність розпочала у 1963 році сезонною робочою Білоцерківського лісгоспу, де працювала до 1965 року. З 1965 року по 1998 рік (до виходу на пенсію) працювала оператором машинного доїння агрофірми “Білоцерківська” села Шкарівка. У 1973 році, за досягнення високих показників у тваринництві і високу продуктивність праці, була нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, в 1986 році - орденом Леніна. В 1985 році була обрана депутатом Верховної Ради УРСР, делегатом XXVII з’їзду КПУ, неодноразово обиралася депутатом сільскої та районної рад, брала активну участь у вирішенні соціальних питань села Шкарівка і району.
 

Сайківський Микола Васильович

Народився 4 травня 1929 року в селі Княже, Звенигородського району, Черкаської області, українець. Закінчив 7 класів середньої школи, в 1946 році поступив до Козаченського зоотехнічного технікуму, який успішно закінчив в 1949 році, здобувши спеціальність зоотехніка. Трудову діяльність розпочав у 1949 році зоотехніком Сквирського районного сільськогосподарського відділу, де працював до 1952 року. З 1952 року по 1957 рік займав посаду голови колгоспу імені Ілліча в місті Сквира, а з 1957 року по 1961 рік був керуючим відділком цього ж господарства. В 1961 році був призначений директором радгоспу “Сквирський”, де працював 13 років, і за досягнення високих показників та особистий внесок у розвиток сільського господарства, в 1971 році був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, а в 1973 році - орденом “Знак Пошани”. З 1974 року і по даний час працює директором приватного підприємства “Агрофірма”Білоцерківська” села Шкарівка. В 1977 році, за особистий внесок у розвиток сільського господарства, був вдруге нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Неодноразово обирався депутатом сільскої ради, районної ради, приймав активну участь у суспільно-політичному житті села та району.
 

Ткаченко Михайло Олексійович

Народився 4 листопада 1919 року в селі Городище, Білоцерківського району, українець, закінчив Фурсівську заочну середню школу в 1970 році.
Трудову діяльність розпочав у 1938 році різноробочим в селі Городище. В 1939 році навчався на курсах тваринників у Таращанському технікумі. З 1939 року по 1944 рік служив в Радянській Армії, де приймав участь у Фінській війні, у визволенні країни від німецько-фашистських загарбників у роки Великої Відчизняної війни. За бойові заслуги був нагороджений орденом Великої Відчизняної війни II ступеня. Повернувшись додому в рідне село, з 1944 року по 1955 рік працював різноробочим у колгоспі “Ленінський шлях” села Пилипча. З 1955 року по 1980 рік (до виходу на пенсію) працював головою виконкому Пилипчанської сільської ради. В 1971 році, за значний вклад в соціально-економічний розвиток населених пунктів Пилипчанської сільської ради,був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора,в 1976 році, за високі досягнення в будівництві об’єктів соцкультпобуту сільської ради,був нагороджений орденом “Знак Пошани”. З 1980 року по 1990 рік працював різноробочим в учгоспі Білоцерківського сільськогосподарського інституту. Обирався депутатом обласної, районної та сільської рад, приймав активну участь у громадсько - суспільному житті села Пилипча та району.

 

Миколаєць Микола Максимович

Народився 17 грудня 1946 року в селі Макіївка, Білоцерківського району, Київської області, українець, освіта вища.
Трудову діяльність розпочав у 1964 році водієм колгоспу “Ленінський шлях” села Макіївка, потім - керуючим відділком цього ж господарства. З 1976 року по 1979 рік працював заступником голови правління колгоспу “Прогрес” міста Узин. В 1977 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, здобувши спеціальність вченого агронома. З 1979 року і по даний час працює директором товариства з обмеженою відповідальністю “Сухоліське” села Сухоліси. 30 грудня 1999 року  нагороджений Почесною грамотою Білоцерківської райдержадміністрації та районної ради за високі стабільні виробничі показники, активну громадську позицію в сусільному житті району.
1 вересня 2000 року йому вручена п одяка Міністерства аграрної політики України за багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у соціально-економічиий розвиток району та з нагоди 70-річчя заснування району. Неодноразово обирався депутатом Білоцерківської районної ради, депутатом Сухоліської сільської ради.

 

Лапада Володимир Андрійович

Народився 23 квітня 1938 року в місті Пирятин, Полтавської області, українець, освіта вища. Трудову діяльність розпочав у 1960 році інженером-мехаиіком майстернь Ліповецького цукрокомбінату, потім працював механіком Узинського цукрокомбінату. В 1973 році, за вагомий внесок у розвиток харчової промисловості Білоцерківського району та високий професіоналізм, був нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. В грудні 1975 року обраний другим секретарем, а в 1977 році першим секретарем Білоцерківського райкому Компартії України, де на цій посаді працював до вересня 1991 року. В 1977 році, за високі показники соціально-економічного розвитку Білоцерківського району, нагороджений орденом Знак Пошани. З жовтня 1991 року по травень 1992 року працював заступником генерального директора АПК “Рось”. З травня 1992 року по листопад 1996 року перебував на посаді першого заступника голови Білоцерківської районної державної адміністрації, а з 1997 року по даний час працює в товаристві з обмеженою відповідальністю “Агрос” - начальником відділу. Неодноразово обирався депутатом обласної, районної рад.

Редченко Тетяна Тимофіївна

Народилась 15 грудня 1932 року в селі Селище, Баришевського району, Київської області, українка, закінчила 8 класів місцевої школи. Трудову діяльність розпочала у 1947 році в рідному селі, працювала в конторі колгоспу.  Приймала активну участь у районних змаганнях по велоспорту, стала переможницею обласних змагань з велосипедного спорту. З 1949 року працювала тренером-викладачем з велосипедного спорту Київської обласної ради ДССТ “Колгоспник” в Баришевському районі, де працювала до 1957 року. В цьому ж році закінчила школу тренерів при Київському інституті фізичної культури та спорту. В листопаді 1957 року переїхала до міста Біла Церква, де працювала на заводі “Сільмаш” учнем токаря, а також тренером із велосипедного спорту. У Білій Церкві виконала норматив майстра спорту, за що їй в 1958 році було присвоєно звання “Майстра спорту СРСР”. Сім разів їздила на всесоюзні змагання - чемпіонати СРСР серед спортивних товариств, повертаючись із перемогою. Була неодноразовою чемпіонкою України. З червня 1962 року по травень 1988 року працювала тренером - викладачем по велоспорту в районній організації ДСТ “Колос”. В 1976 році, за сумлінну плідну працю по розвитку фізичної культури та спорту серед сільського населення району, була нагороджена Грамотою Президії Верховної ради УРСР. В травні 1988 року пішла иа заслужений відпочинок.

Вірич Килина Олександрівна

Народилась 25 вересня 1918 року в селі Клочки, Білоцерківського району, в селянській сім'ї, українка. Навчалась в Клочківській початковій школі, потім в Коженицькій неповній середній школі. З молодих років пов'язала свою долю з рідним селом. Трудову діяльність розпочала у 1944 році різноробочою колгоспу ім. Шевченка. Працювала в ланці, вирощувала цукровий буряк, овочі та виконувала інші роботи. Працю в полі поєднувала з вихованням своїх дітей. 30 січня 1954 року за те, що народила і виховала 10 дітей, їй було присвоєно почесне звання “Мати героїня" та вручено орден “'Мати-героїня".
 

Лябах Федора Степанівна

Народилась 15 січня 1926 року в селі Мала Вільшанка, Білоцерківського району, українка, закінчила Маловільшанську неповну середню школу. Трудову діяльність розпочала у 1941 році різноробочою колгоспу села Мала Вільшанка. Тоді ж вийшла заміж, виховала 10 дітей. З 1966 року по 1968 рік працювала нянею в дитячому садку села Мала Вільшанка. 24 грудня 1970 року за те,що народила і виховала десять дітей, їй було присвоєно почесне звання “Мати-Героїня” з врученням ордена "Мати-Героїня”.

Панченко Василь Пилипович

Народився 28 вересня 1923 року в селі Озерна, Білоцерківського району. В 1972 році закінчив Українську сільськогосподарську академію Ордена Трудового Червоного Прапора, м.Київ. Трудову діяльність розпочав у 1938 році, після закінчення 7 класів Озернянської школи, різноробочим колгоспу “Комуніст" с. Озерна. В січні 1944 року був призваний в Радянську Армію. Воював в складі 2-го Українського фронту, в 343 стрілецькому полку 38 стрілецької дивізії. За участь у боях за Карпати був відзначений першою медаллю “За відвагу”, яку одержав 9 січня 1945 року, вже будучи на території Угорщини, після чого був поранений і направлений в госпіталь. Після одужання був направлений в 6-ту Орловську дивізію, 125-й стрілецький полк, де з боями пройшов фронтовими дорогами до Чехословаччини. Був нагороджений ще трьома медалями “ За відвагу”. Також нагороджений медалями: “За победу над Германией” - В 1945 році, “Медаллю Жукова”- в 1998 році, орденом “Великої Відчизняної війни“ II ступеня - в 1985 році, орденом "Богдана Хмельницького” II ступеня - в 1999 році. В січні 1946 року,повернувшись з фронту, працював знову різноробочим в колгоспі рідного села. З жовтня 1949 року по листопад 1952 року навчався в Київській середній сільськогосподарській школі,після закінчення якої, здобув кваліфікацію агронома і працював агрономом колгоспу. З жовтня 1962 року по листопад 1963 року проходив навчання в Київській річній школі підготовки керівних кадрів при Українській сільськогосподарській академії. З лютого 1964 року по червень 1964 року працював на посаді інспектора - парторганізатора Білоцерківського сільського виробничого парткому КП України Київської області. З червня 1964 року по липень 1971 року працював головою колгоспу “Червоний Жовтень” села Острівки. З серпня 1971 року, до виходу на пенсію, працював на керівних посадах в радгоспі імені 9-го Січня с. Озерна. З липня 1997 року по даний час працює помічником бригадира свинотоварної ферми дослідного господарства ім. 9-го Січня села Озерна. Неодноразово обирався депутатом Озернянської сільської ради.

Забігайло Вікторія Пилипівна

Народилася 11 вересня 1935 року в селі Плоске, Таращанського району, Київської області, українка, освіта вища економічна.  В 1971 році закінчила Львівський кооперативний інститут.
Свою трудову діяльність розпочала після закінчення Уманського кооперативного технікуму в серпні 1952 роцу в Великополовецькій райспоживспілці на посаді плановика. З квітня 1959 року постійно працює у Білоцерківській райспоживспілці. Спочатку економістом, потім начальником планово-економічного відділу, з серпня 1976 року - заступником голови правління Білоцерківської райспоживспілки, а з серпня 1977 року по березень 1993 року працювала головою правління Білоцерківської райспоживспілки. За особистий внесок в соціально-економічний розвиток району, багаторічну сумлінну працю в торгівельній сфері 1 листопада 1985 року їй було присвоєно почесне звання “Заслужений працівник торгівлі України”. Постійно обиралася депутатом Білоцерківської районної ради.

Козачук Михайло Андрійович

Народився 7 вересня 1958 року в с. Бабенці Погребищенського району Вінницької області. В 1975 році закінчив Новофастівську середню школу Погребищенського району Вінницької області. Трудову діяльність розпочав в 1975 році, після закінчення середньої школи, робітником Білоцерківського учбово-дослідного господарства. В 1976 році вступив до Білоцерківського сільськогосподарського інституту. В 1981 році, після закінчення навчання, одержавши кваліфікацію зооінженера, був направлений головним зоотехніком господарства села Мирівка Кагарлицького району Київської області. З 1984 року перейшов працювати до Узинського цукрокомбінату (нині приватно-орендне підприємство "Агрофірма "Узинська") головним зоотехніком. З 1992 року був обраний директором приватно-орендного підприємства "Агрофірма "Узинська". На даній посаді працює і по цей час. Указом Президента України від 5 вересня 2003 року №987/2003 "Про відзначення державними нагородами України" за вагомий особистий внесок у розвиток підприємництва в Україні, впровадження передових форм господарювання, високий професіоналізм йому було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник сільського господарства України".

Крят Анатолій Федорович

Народився 27 грудня 1954 року в м. Лубни Полтавської області, в 1977 році закінчив Харківський державний педагогичний інститут, за кваліфікацією викладач фізичної культури та спорту. Трудову діяльність розпочав в 1975 році електромонтером Харківської дистанції сигналізації та зв'язку. З 1976 працює слюсарем-ремонтником локомотивного депо м. Харків. З 1977 по 1978 роки проходив службу в рядах Радянської Армії. З 1979 по 1983 роки працював слюсарем-ремонтником зварювального цеху №4 Білоцерківського виробничого об'єднання шин ГТВ "Шинний завод". З 1983 по 1984 переходить працювати вихователем Білоцерківського міського СПТУ №9. З 1984 був переведений на роботу в Білоцерківське виробниче об'єднання шин і ГТВ "Завод азбестотехнічних виробів" де проходить шлях від простого робітника до начальника цеху, потім, до виконуючого обов'язки заступника директора по виробництву та поставкам Білоцерківського заводу азбестотехничних виробів. З 1989 року був переведений на посаду начальника цеху Білоцерківського заводу ГТВ, де з 1991 року працює начальником виробничого відділу, потім начальником збуту. В 1993 році був призначений заступником директора цього заводу. З 10 травня 1995 року до цього часу працює головою правління ВАТ "Білоцерківський консервний завод". Указом Президента України від 21 вересня 2003 року №1203/2003  йому присвоєно почесне звання "Заслужений працівник промисловості України".
 

Вахній Сергій Петрович

Народився 13 березня 1959 року в с. Лісовичи Таращанського району, в 1981 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, за кваліфікацією вчений агроном. 27 червня 1995 року закінчив аспірантуру Харківського інституту грунтознавства та агрохімії та було присвоєно науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук. 28 лютого 2001 року закінчив Українську Академію державного управління при Президенті України і отримав повну вищу освіту за спеціальністю “Державне управління” та здобув кваліфікацію магістра державного управління. 18 квітня 2002 року Міністерством освіти і науки України присвоєно вчене звання доцента. Трудову діяльність розпочав в 1981 році, після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського інституту, агрономом відділення колгоспу ім. Боженка с. Лісовичи Таращанського району. З травня 1981 року по листопад 1982 року проходив строкову службу в рядах Радянської Армії, після якої знову повернувся працювати в колгосп ім. Боженка. В березні 1984 року працював керуючим відділком радгоспу “Білоцерківський”. З червня 1986 року по липень 1989 року працює першим секретарем РК ЛКСМУ. Потім працює на посаді заступника директора радгоспу “Білоцерківський”. З березня 1990 року був обраний генеральним директором КСП “Агрофірма”Томилівська” (нині ТОВ “Земля Томилівська”). 16 квітня 1997 року був призначений розпорядженням Президента України головою Білоцерківської державної адміністрації. На даній посаді успішно працює до цього часу.
Указом Президента України від 16 березня 2004 року № 330/2004 "Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій” за значний особистий внесок у соціально- економічний та культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник сільського господарства України". Вахній С.П. неодноразово обирався депутатом Білоцерківської районної ради та Київської обласної ради.

Музика Григорій Дмитрович

Народився 12 червня 1948 року в с. Матвіїха Володарського району Київської області, українець. Освіта вища, в 1976 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, за кваліфікацією вчений агроном, в 1987 році закінчив Київський державний інститут фізичної культури за фахом викладач фізичної культури і спорту. Трудову діяльність розпочав з лютого 1968 року, після закінчення Івано-Франківського технікуму фізичної культури та спорту інструктором районної ради товариства “Колгоспник’’ м. Івано-Франківськ, з червня 1968 року по липень 1970 року працював інструктором з фізичної культури Володарської районної ради. З вересня 1970 року по серпень 1971 року працював викладачем Білоцерківської спортивної школи. З 1971 року по 1976 рік навчався у Білоцерківському сільськогосподарському інституті на агрономічному факультеті. По закінченню якого працював агрономом - насінневодом колгоспу ім. 1 Травня Івано-Франківської області. З червня по вересень 1976 року працював секретарем комітету комсомолу ТУ-4. З вересня 1976 року по травень 1978 року працював вчителем фізичної культури та спорту Сорокотязьської середньої школи Білоцерківськог району. У травні 1978 року був призначений на посаду голови Білоцерківської районної ради спортивного товариства “Колос”. З липня 1992 року був переведений на посаду заступника генерального директора з соціальних питаннь агропромислового комбінату “Рось”. Певний час очолював відділ з питаннь фізичної культури та спорту Білоцерківської районної державної адміністрації. Указом Президента України від 01 березня 2004 року № 260/2004 "Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств,установ та організацій” йому було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник фізичної культури і спорту".

Галашевський Віктор Леонідович

Народився 1 травня 1957 року в с. Матюші Білоцерківського району Київської області, українець, освіта вища, в 1983 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, за кваліфікацією вчений агроном.
Трудову діяльність розпочав в 1974 році, після закінчення Трушківської середньої школи, помічником комбайнера колгоспу “Радянська Україна” с. Матюші Білоцерківського району, з 1975 по 1977 роки проходив строкову службу в лавах Радянської Армії. З 1977 по 1983 роки навчався у Білоцерківському сільськогосподарському інституті на агрономічному факультеті. Після закінчення інституту, з 1983 по 1995 роки працював в радгоспі ім. 9 Січня с. Озерна Білоцерківського району, спочатку головним агрономом, потім заступником директора по виробництву.
Працюючи, одночасно навчався в аспірантурі Українського інституту цукрових буряків та в 1993 році йому було присвоєно науковий ступінь кандидата сільськогосподарських наук. З 1995 року по даний час Галашевский В.Л. успішно працює директором Білоцерківської дослідно-селекційної станції. 
Указом Президента України від 01 березня 2004 року № 260/2004 ’’Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій” за значний особистий внесок у соціально-економічний та культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник сільського господарства України".
 

Губенко Людмила Семенівна
Народилася 11 червня 1944 року в с. Георгіївна Краснодарського краю Туапсінського району, Росія, українка, освіта вища, в 1972 році закінчила Київський технологічний інститут харчової промисловості. Трудову діяльність розпочала в 1960 році, після закінчення Полтавської середньої школи № 69, вступивши до Полтавського м’ясо-молочного технікуму. Під час навчання проходила практику на Полтавському м’ясокомбінаті сортувальником третього розряду, а з 1962 року працювала сортувальником консервного цеху цього комбінату. В грудні 1963 року, після закінчення технікуму була направлена на роботу до Білоцерківського птахокомбінату. Спочатку працювала вагарем, потім майстром м’ясожирового цеху цього комбінату, а з 1968 року майстром обвалочного цеху, а з 1973 року була призначена старшим майстром ковбасно-кулінарного цеху. В 1974 році переведена на посаду старшого технолога. З 1989 року  працювала заступником директора цього підприємства (нині ТОВ “Поліс”). Указом Президента України від 05 березня 2004 року № 273/2004 "Про відзначення державними нагородами України з нагоди Міжнародного жіночого дня 8 Березня”  було присвоєно почесне звання "Заслужений працівник промисловості України".

Цимбалюк Олена Романівна

Народилася 18 листопада 1948 року в с. Скребиші Білоцерківського району, освіта середня-спеціальна, в 1966 році закінчила Білоцерківське професійно-технічне училище № 28, за кваліфікацією маляр-штукатур. Трудову діяльність розпочала в 1964 році, навчаючись у Білоцерківському професійно-технічному училищі №28, після закінчення якого в 1966 році здобула кваліфікацію маляра - штукатура та працювала за професією у війсковій частині № 54038 м. Біла Церква. З 1970 року перейшла працювати санітаркою Білоцерківської міської станції переливання крові, потім працювала швеєю-мотористкою Білоцерківської фабрики галантерейних виробів з 23 квітня 1973 року була прийнята в’язальницею ковбасно-кулінарного цеху Білоцерківського птахокомбінату, в грудні 1975 року їй присвоєно другий розряд,а в 1977 році третій розряд формувальника ковбасних виробів. З 1990 року Білоцерківський птахокомбінат перейминований на орендне підприємство “Поліс”. В 1991 році Олена Романівна була переведена обробником туш птиці третього розряду, а з 1992 року знову перейшла працювати формувальницею третього розряду ковбасних виробів підприємства “Поліс”,яке в 1996 році було реорганізовано в ЗАТ “Поліс”, а з 1997 року в ТОВ “Поліс”. На даній посаді працюз і по цей час. Указом Президента України від 10 вересня 2001 року  присвоєно почесне звання "Заслужений працівник промисловості України".

Шилов Іван Петрович

Народився 14 червня 1956 року в м. Біла Церква Київської області,  в 1978 році закінчив Одеський технологічний інститут. Трудову діяльність розпочав з 1978 року, після закінчення Одеського технологічного інституту, на шинному заводі Білоцерківського виробничого об’єднання ім. XXV з’їзду КПРС інженером-конструктором. З 1979 року перебував на посадах замісника секретаря, потім секретарем комітету комсомолу Білоцерківського БО ГТВ. 3 1982 по 1983 рік працював на посаді секретаря БЦ МК ЛКСМУ. З грудня 1984 року був призначений заступником директорам, а з серпня 1985 року директором державного підприємства “Білоцерківхлібопродукт”. З 1994 року був обраний трудовим колективом директором колективного підприємства “Білоцерківхлібопродукт”. На даній посаді працює і до цього часу. Указом Президента України від 14 червня 1999 року № 647/99 “Про відзначення нагородами України працівників підприємств, установ і організацій” за вагомі досягнення у професійній діяльності, сумлінну працю присвоєно почесне звання "Заслужений працівник сільського господарства України".

Засуха Марія Яківна

Народилася 05 травня 1939 року в с. Пологи Гребінківського району Київської області, українка, освіта вища, в 1986 році закінчила Білоцерківський сільськогосподарський інститут. Трудову діяльність розпочала в рідному селі Пологи, з 1954 року, після закінчення 7 класів середньої школи, пішла працювати дояркою колгоспу “Прапор Леніна”. За досягнення високих успіхів в розвитку сільського господарства в 1958 році була нагороджена срібною медаллю ВДНГ СРСР. В 1965 році,в зв’язку із зміною місця проживання,працювала дояркою в науково - дослідному господарстві “Терезине”,в 1971 році було присвоєно кваліфікацію майстра машинного доїння І класу. Працювала за новою технологією на доїльному обладнанні “Тандем”, де обслуговувала 110 корів. В 1975 році була нагороджена другою срібною медаллю ВДНГ СРСР, а в 1976 році їй був вручений орден Трудового Червоного Прапора. Працюючи в навчально-дослідному господарстві, Марія Яківна не зупинялася на досягнутому, з року в рік добивалася вагомих результатів, за що була відзначена в 1977 році бронзовою медаллю ВДНГ СРСР та було присвоєно Державну премію СРСР,в 1978 - 79 роках була нагороджена двома срібними медалями ВДНГСРСР. За особливі заслуги в галузі народного господарства , в 1981 році була відзначена другим орденом - орденом Леніна. Засуха Марія Яківна, працюючи, одночасо навчалася в Білоцерківському сільськогосподарському інституті, який закінчила в 1986 році. З 1987 по 1990 роки працювала бригадиром тваринницького комплексу учгоспу Білоцерківського сільськогосподарського інституту. До виходу на пенсію працювала в дослідному господарстві “Терезіне” оператором машинного доїння. Неодноразово обиралася депутатом сільської та районної ради,приймала активну участь у громадській роботі села Пилипча.

Дорош Василь Данилович

Народився 01 березня 1951 року в с. Молодецьке Маньківського району Черкаської області, українець, освіта вища, в 1974 році закінчив Українську сільськогосподарську академію. Трудову діяльність розпочав з 1969 року із строкової війскової служби в армії.  З 1971 по 1974 роки навчався в Українській сільськогосподарській академії, після закінчення якої був направлений на роботу до Ржищівської гідролісомеліоративної станції, де працював начальником М.Букринської виробничої дильниці, а з 1975 по 1979 роки - інженером лісових культур і лісового господарства. З 1979 року працює лісничим а з 1982 року головним лісничим Богуславського лісгоспзагу.
За стабільні показники в роботі був нагороджений в 1995 році почесним знаком " 20 років служби в державній лісовій охороні". Указом Президента України від 10.06.2004 № 635/2004 " Про відзначення державними нагородами України працівників підприємств, установ та організацій" за значний особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю присвоє почесне звання "Заслужений лісівник України".
За активну громадську позицію наодноразово обирався депутатом районної ради.

Кисіль Юрій Миколайович

Народився 02 листопада 1953 року в м. Олександрія Кіровоградської області, в 1976 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут. Трудову діяльність розпочав після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського інституту в 1976 році та здобуття кваліфікації ветеринара.
Спочатку працював старшим ветлікарем по санітарії Кам'янської станції по боротьбі із захворюваннями тварин Черкаської області, з 1977 по 1984 роки проходив шлях від старшого ветеринарного лікаря до заступника начальника Білоцерківської станції по боротьбі із захворюваннями тварин. З 1984 року постійно працює головою правління колгоспу ім Кірова, яке на теперішній час реорганізоване в сільськогосподарський виробничий кооператив "Розаліївський".
За вагомий внесок у соціально економічний розвиток району, багаторічну сімлінну працю, високу професійну майстерність неодноразово відзначався грамотами та подяками на рівні району та області.
Указом Президента України від 05.10.2004 № 1173/2004 за значний особистий внесок у соціально- економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю нагороджений орденом " За заслуги" III ступеня. За активну громадську позицію наодноразово обирався депутатом районної ради.

Сем'янівська Віра Миколаївна

Народилася 01 березня 1943 року в с. Савинці Рокитнянського району Київської області, в 1960 році закінчила Білоцерківський сільськогосподарський технікум. Трудову діяльність розпочала в 1960 році, після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського технікуму була направлена на роботу до Узинського цукрового комбінату Білоцерківського району де спочатку працювала табельником, потім, майже 10 років-статистом планового відділу, з січня 1970 року по серпень 1975 року працювала диспетчером механізації цього заводу. З 16 вересня 1975 року переходить працювати в колгосп ім. Петровського (нині ЗАТ "Маки"), де працювала на різних посадах, спочатку старшим економістом, з лютого 1980 року очолює планово-економічний відділ цього господарства. 5 серпня 1995 року була обрана трудовим колективом господарства на посаду президента закритого акціонерного товариства "Маки".
Указом Президента України від 10.06.2004 № 635/2004 за значний особистий внесок у соціально- економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання "Заслужений працівник сільського господарства України".

Усенко Яків Віталійович

Народився 07 лютого 1961 року в с. Глибочка Білоцерківського району. Трудову діяльність розпочав після закінчення Фурсівської середньої школи, вступивши до Білоцерківського ПТУ №4, з 1980 року був прийнятий слюсарем-ремонтником Київського склотарного заводу, потім 2 роки строкової служби, після якої, в 1982 році вступив до Київського політехничного інституту, одночасно навчаючись, працював електрослесарем БМУ №2 Главкиївбуду. Після закінчення інституту, одержавши кваліфікацію радіоінженера, направлений на роботу інженером-конструктором конструкторського бюро Кіровоградського заводу радіодеталей. З 1991 року працював інженером-конструктором науково-виробничого підприємства "Комекс" м. Кіровоград, з 1992 року працював на посаді директора Фонду соціальних програм, в 1993 році був прийнятий начальником цеху кооперативного підприємства "Лофом" м.Біла Церква. З 01.09.1995 року постійно працює директором товариства з обмеженою відповідальністю "Завод"Термо-Пак". 01.11.1999 року був призначений генеральним директором ТОВ "Завод "Термо-Пак".
Указом Президента України від 05.10.2004 року № 1173/2004 за значний особистий внесок у соціально- економічний і культурний розвиток України, вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання "Заслужений працівник промисловості України". За активну громадську позицію неодноразово обирався депутатом районної ради.

Хвостенко Алла Семенівна

Народилася 06 червня 1941 року в с. Шкарівка Білоцерківського району Київської області, українка, освіта середня.
Трудову діяльність розпочала в 1957 році дояркою агрофірми "Білоцерківська" (нині ТОВ " Агрофірма"Білоцерківська"), де пропрацювала до виходу на пенсію. За високі досягнення у надоях молока була нагороджена: 14.02 1975 року орденом Трудової Слави III ступеня, 24.12 1976 року орденом Трудової Слави II ступеня. 23.01.1985 року за багаторічну активну роботу по здійсненню повноважень депутата Верховної Ради Української PCP була відзначена Почесною Грамотою Президії Верховної Ради Української PCP.
Неодноразово обиралася депутатом сільської та районної ради, приймала активну участь у громадській роботі села Шкарівка.

Якимець Микола Миколайович

Народився 03 січня 1954 року в с. Мар'янівка Ружинського району Житомирської області, українець, освіта вища, в 1980 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут.
Трудову діяльність розпочав з 1969 року: ще коли навчався в Мар'янівській середній школі допомогав батькові працювати на комбайні, потім і сам став комбайнером колгоспу "Маяк" в рідному селі, що на Житомирщині. Після закінчення школи, в 1971 році, продовжував працювати у цьому колгоспі. З 1972 по 1974 роки проходив службу в рядах Радянської Армії. Після закінчення строкової служби вступив на підготовче відділення Білоцерківського сільськогосподарського інституту, а з 1975 по 1980 роки навчався на агрономічному факультеті цього інституту. Одержавши диплом вченого агронома, спочатку працював головним агрономом колглспу імені щорса Переяслав- Хмельницького району, з 1985 року перейшов працювати головним агрономом колгоспу ім. 24 з'їзду КПСС с. Бикова Гребля Білоцерківського району (КСП "Нива"). З 1990 року переведений головним агрономом колгоспу "Заповіт Ілліча" с. Пищики Сквирського району. З 1995 року повернувся працювати у КСП "Нива" заступником голови. З 1996 року працював на посаді агронома управління сільського господарства і продовольства Білоцерківської райдержадміністрації, з лютого 1997 року був переведений головним агрономом, потім начальником відділу маркетингу та менеджменту ЗАТ АПК "Рось". З 1997  по 2016 рр.  працював головою правління сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Щорса. 
Указом Президента України від 05.10.2004 року №1173/2004 за значний особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України вагомі досягнення у прфесійній діяльності, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання "Заслужений працівник сільського господарства України". 

 

Яровий Віктор Петрович

Народився 03 січня 1958 року в с. Красне Білоцерківського району Київської області. Трудову діяльність розпочав з 1978 року: після закінчення навчання в Ржищевському будівельному технікумі, спочатку проходив строкову військову службу в Радянській Армії. Після закінчення служби, в 1980 році вступив до Полтавського інженерно- будівельного інституту, 1982 року перевівся на заочну форму навчання і працював геодезистом СПМК-507 м. Біла Церква, з 1983 року працював у тресті "Білоцерківхімбуд" на різних посадах: спочатку геодезистом, потім майстром виконробом, начальником дільниці, головним інженером будівельно-монтажного управління № 4 м. Біла Церква. 3 1990 року прцював в ЗАТ "МЖК-буд" головним інженером, з 1996 року по даний час працює на посаді директора ЗАТ "МЖК-буд", м Біла Церква. Указом Президента України від 05.10.2004 року №1173/2004 за значний особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України вагомі досягнення у професійній діяльності, багаторічну сумлінну працю присвоєно почесне звання "Заслужений будівельник України".
 

Цехмістренко Григорій Анатолійович

Народився 02 травня 1934 року в м. Біла Церква Київської області в 1969 році закінчив Київський будвельний технікум, в 1985 році Республіканський учбово-виробничий комбінат. Трудову діяльність розпочав з 1950 року маляром. 3 1953 по 1956 роки проходив військову строкову службу в Радянській Армії. Після закінчення служби працював будівельником. 31963 по 1965 роки працював старшим майстром ДПО м. Біла Церква. 31965 по 1973 роки працював старшим майстром виробничого навчання СПТУ м.Біла Церква . Одночасно працюючи здобував спеціальну освіту в Київському будівельному технікумі. 3 1973 по 1981 роки працював старшим майстром ремонтно- будівельної дільниці Білоцерківського хлібокомбінату. В зв'язку з інвалідністю, з 1981 року зайнявся справою про яку мріяв ще з дитинства - бджільництвом. Став членом товариства пасічників, а в 1984 році його обрали головою цього товариства. На посаді голови Білоцерківського районного товариства бджолярів Спілки пасічників України працював до 2016 року. За багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у розвиток, збереження і дієздатність галузі бджільництва України та забезпечення населення високоякісними продуктами харчування в грудні 2002 року нагороджений Почесною грамотою Міністерства аграрної політики України. 29.03. 2004 року відповідно розпорядження Київського міського голови нагороджений нагрудним знаком "Знак пошані".
Указом Президента України від 20.01.2005 року № 14/2006 за значний особистий внесок у соціально-економічний і культурний розвиток України вагомі досягнення у прфесійній діяльності, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня соборності України" нагороджений орденом "За заслуги" III ступеня.

Павлик Олександр Васильович

Народився 28 жовтня 1958 року в селі Пилипківці Новоушицького району Хмельницької області, українець, освіта, вища, в 1985 році закінчив Українську сільськогосподарську академію за спеціальністю "механізація сільського господарства". 1997 році здобув другу вищу освіту та кваліфікацію бухгалтера-економіста. В 2004 році закінчив Харківський національний автомобільно-дорожній університет за спеціальністю "автомобільні дороги та аеродроми", за кваліфікацією магістр будівництва. Трудову діяльність розпочав з 1974 року вступивши до Говорського СПТУ № 2 Хмельницькох області Віньковецького району. З 1977 року, після закінчення училища | працював трактористом-машиністом .в радгоспі ім. Чапаєва в с. Пилипківці Новоушицького району Хмельницької обл., з 1977 по 1979 роки проходив військову строкову службу. З 1979 по 1985 роки навчався в Українській сільськогосподарській академії в м. Київ. Після закінчення навчання працював головним інженером колгоспу ім. Гагаріна с. Копачі, Обухівського р-ну Київської області. З 1986 року перейшов працювати головним інженером у колгосп "Росія" с. Йосипівка, з 1989 по 1991 рр. працював головним інженером Узинського ремонтно-трансцортного підприємства. З 1991 року був обраний головою колгоспу "'Нове життя"с. Людвинівка Білоцерківського району, з 1996 р. обіймав посаду голови правління ЗАТ "Агрофірма "Нове життя".
16 липня 1999 року призначений на посаду начальника Білоцерківського шляхового ремонтно-будівельного управління № 78. В 2003 році був призначений на посаду першого заступника начальника Київського облавтодору. З 2004 року переведений на посаду директора ДП "Київський облавтодор". З 2004 по 2005 роки працював начальником Служби автомобільних доріг у Київській області. Згодом працював начальником філії "Білоцерківського дорожньо-будівельцого управління № 78 дочірнього підприємства "Київське обласне дорожнє управління". Нині очолює ФГ "Повіт-Агро"
За значний особистий внесок в соціально-економічний розвиток району 20.08.2001 року нагороджений Почесною грамотою Кабінету Міністрів України. Указом Президента України від 28.10.2004 року № 1325  за вагомий особистий внесок у розвиток автомобільного транспорту, забезпечення якісного будівництва, ремонту та утримання доріг, високий професіоналізм та з нагоди Дня - автомобіліста і дорожника присвоєно почесне звання "Заслужений будівельник України".

 

Шутенко Володимир Іванович

Народився 10 грудня 1939 року в м. Біла Церква Київської області, в 1961 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, за спеціальністю „Зоотехніка”. Трудову діяльність розпочав після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського інституту, в 1961 році, після отримання кваліфікації зоотехніка. Спочатку працював старшим зоотехніком районного показового господарства Київської дослідної станції тваринництва смт. Терезине. З 1962 по 1964 роки перебував на посаді інспектора-організатора Білоцерківського територіального виробничого колгоспно-радгоспного управління Міністерства сільського господарства. З 1964 року постійно працював головою колгоспу ім. Калініна, с. Бикова Гребля. В 1965 році за особистий внесок по одержанню високих врожаїв сільськогосподарських культур та розвиток тваринництва був нагороджений орденом «Знак пошани». В 1970 році призначений на посаду начальника управління сільського господарства Білоцерківської районної ради. З 1971 по 1974 роки працював головою виконкому райради. За вагомий особистий внесок в розвиток сільського господарства Білоцерківського району у 1971 році був нагороджений орденом Леніна, а в 1972 році – орденом Трудового Червоного Прапора. З 1973 року перебував на посаді першого секретаря Володарського райкому Компартії України. У 1976 році був нагороджений орденом Жовтневої революції. З 1983 року працював першим секретарем Яготинського райкому Компартії України. В 1988 році повертається працювати до м. Біла Церква. Пройшов шлях від головним спеціаліста, начальника відділу до першого заступника генерального директора АПК „Рось”. З 1996 року був призначений начальником управління сільського господарства Білоцерківської районної державної адміністрації. В цьому ж році звільнений з посади в зв’язку з виходом на пенсію. Після звільнення, до листопада 1997 року, продовжував працювати на посаді першого заступника генерального директора ЗАТ АПК „Рось”. За активну громадську позицію Шутенко В.І. неодноразово обирався. депутатом районної ради, відзначався нагородами обласного та районного рівня.

Глущенко Людмила Павлівна

Народилася 6 жовтня 1963 року в с. Дубина Тетіївського району Київської області, українка, освіта вища, в 1994 році закінчила Київський державний педагогічний  інститут ім. Драгоманова. Трудову діяльність Глущенко Л.П. розпочала з 1982 року, після закінчення Богуславського педагогічного училища вихователькою дитячого комбінату № 41 Білоцерківського виробничого об’єднання ШИН та ГТВ, з 1984 року по 1992 роки працювала вихователькою дитячого садка с. Яблунівка. З 1992 року і до цього часу успішно працює завідувачкою бібліотекою - філією № 15 с. Яблунівка. Людмила Павлівна є активним популяризатором книги на селі, зарекомендувала себе висококваліфікованим спеціалістом та здобула високої майстерності в галузі бібліотекознавства. Великого значення у своїй роботі надає вивченню рідного краю, знайомству односельців з їх видатними земляками, в бібліотеці зібрані цікаві матеріали з історії села. Завдяки  наполегливості її завідувачки, бібліотека с. Яблунівка стала районною базою передового досвіду по сімейному та естетичному вихованню, який було вивчено Київською обласною бібліотекою для дітей та впроваджено в практику роботи інших закладів. Поряд з бібліотечною справою Людмила Павлівна широко займається художньою творчістю. Так, вона є переможцем районних та обласних оглядів художньої самодіяльності, активний учасник всіх святкових заходів. В складі сімейного дуету «Яблуневий цвіт» приймала участь у Всеукраїнському конкурсі «Осіннє рандеву» (2001 рік), стала лауреатом 2-ої премії. В 2002-2003 роках є учасником конкурсу естрадної пісні «Таланти твої, Київщино», у 2004 році приймала участь у Всеукраїнському родинному конкурсі «Від родини іде життя людини» та конкурсі поетів-піснярів в м. Обухові (2006 рік). У цьому ж році завоювала першу премію, як художній керівник колективу «Чарівниці», в Міжнародному конкурсі «Золото Будапешта». Три солістки колективу завоювали Гран-прі, також отримала другу премію у Міжнародному конкурсі «Золота осінь Славутича». Людмила Павлівна являється взірцем для підростаючого молодого покоління. Своїм набутим досвідом, працелюбністю, професійною майстерністю показала невичерпні можливості художньої творчості та заслужено користується авторитетом серед керівників та працівників району і області. Указом Президента України від 05.11.2008 року №1000/2008 «Про відзначення державними нагородами України», за значний особистий внесок у розвиток української писемності та мови, досягнення у професійній діяльності та з нагоди Дня писемності та мови присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Кравченко Олександр Іванович

Народився 23 червня 1949 року в м. Луганську, українець, освіта вища, в 1972 році закінчив Білоцерківський сільськогосподарський інститут, за спеціальністю „агрономія”, за кваліфікацією вчений інженер. Олександр Іванович розпочав свою трудову діяльність з 1966 року на одному з підприємств в/ч 13845 м. Біла Церква слюсарем по ремонту літаків, потім проходив військову строкову службу. З 1971 року працював помічником комбайнера Шполянського бурякозаводу Черкаської області. Після закінчення сільськогосподарського інституту, в 1972 році, був направлений на роботу головним агрономом в колгосп “Ленінський шлях” с. Пилипча Білоцерківського району. З 1973 року переведений до колгоспу ім. Леніна (нині ТОВ Агрофірма «ДіМ»), де пройшов шлях від агронома до заступника голови колгоспу. З 01.01.1980 року був обраний головою колгоспу. З 2000 року до цього часу працює директором ТОВ Агрофірми «ДІМ». Олександр Іванович, як керівник, небайдужий до громадського життя села та району, а тому є депутатом сільської ради. За вагомі здобутки у професійній діяльності та активну громадську позицію був відзначений Подякою Президента України та Почесною грамотою Верховної Ради України. За активну громадську позицію Кравченко О.І. неодноразово обирався депутатом районної ради, на даний час є депутатом сільської ради. За значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток району, вагомі досягнення у галузі сільського господарства, багаторічну сумлінну працю, активну громадську позицію був відзначений Почесною грамотою Верховної Ради України та Подякою Президента України. Указом Президента України від 13.11.2009 року №927/2009 «Про відзначення державними нагородами України працівників агропромислового комплексу» за вагомий особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу України, досягнення високих показників у виробництві сільськогосподарської продукції, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня працівників сільського господарства присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства».

Краюхіна Ольга Миколаївна

Народилася 18 червня 1954 року в м. Біла Церква. Трудову діяльність розпочала з 1970 року, після закінчення середньої школи, навчалась у Білоцерківському СПТУ № 18, з 1972 року працювала швеєю Білоцерківського учбово-виробничого підприємства глухих, з 1975 року працювала робітницею Білоцерківського виробничого об’єднання гумовотехнічних виробів, у 1983 році перейшла працювати лаборантом Білоцерківської дослідно-селекційної станції. З 1988 року працювала у Міжнародному фонді „Дріада”. З 1995 року Краюхіна О.М. відкрила і очолила зразкову дитячу студію декоративно-прикладного мистецтва «Калина», що діє і донині у с. Фурси. Весь життєвий шлях Краюхіної О.М. тісно пов’язаний з мистецтвом та народною художньою творчістю, адже саме завдяки її наполегливості та високій майстерності древнє мистецтво бісерної мозаїки було відновлено. На сьогодні Ольга Миколаївна - чи не єдиний майстер, яка виготовляє ікони бісерною мозаїкою. У 1992 році вона була удостоєна звання „Майстра традиційного, народного”, є членом спілки художників України. Робота дитячої студії фонду „Калина” високо оцінена - йому присвоєно звання „Зразковий аматорський колектив”. Її творчість широко відома не тільки в Україні, але й за її межами – Німеччині, Канаді, Бельгії, Китаї. Свої авторські роботи у техніці бісерної мозаїки Краюхіна О.М. зберігає у домашній „золотій колекції”. Указом Президента України від 05.10.2009 року №804/2009 «Про нагородження працівників культури і мистецтв Київської області» за вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та багаторічну творчу діяльність присвоєно почесне звання «Заслужений майстер народної творчості України».

Поліщук Людмила Миколаївна

Народилася 22 листопада 1960 року в м. Біла Церква, у 1981 році закінчила Київський державний інститут культури ім. О.Є. Корнійчука, за спеціальністю «культурно-освітня робота», за кваліфікацією культосвітній працівник, організатор-методист клубної роботи. Людмила Миколаївна трудову діяльність розпочала з липня 1976 року, спочатку працювала в Стрийському міжколгоспному об’єднанні по будівництву, м. Стрий Львівської області. У серпні 1976 року вступила до Самбірського культурно-освітнього училища, м. Самбір Львівської області. Після закінчення зазначеного училища, з 1981 року, працювала інструктором Білоцерківського районного будинку культури, м. Біла Церква Київської області. У 1989 році перейшла працювати на посаду художнього керівника Білоцерківського районного будинку культури. З 1991 по 2007 роки працювала директором цього будинку культури. З 21 березня 2007 року по даний час працює начальником відділу культури і туризму Білоцерківської районної державної адміністрації. За ініціативою Поліщук Л.М. було створено народно-фольклорний ансамбль «Терниця», в якому Людмила Миколаївна є солісткою. На сьогодні ансамбль «Терниця є лауреатом безлічі Всеукраїнських оглядів, міжнародних конкурсів та фестивалів. Велика заслуга в цих досягненнях Людмили Миколаївни, як керівника галузі культури району. За вагомі здобутки у сфері культури в 2001 році була нагороджена почесною відзнакою Міністерства культури і мистецтв України «За досягнення в розвитку культури і мистецтв». Указом Президента України від 05.10.2009 року №804/2009 «Про нагородження працівників культури і мистецтв Київської області» за вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та багаторічну творчу діяльність присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України».

Хахула Валерій Семенович -  трудову діяльність розпочав з 1981 року робітником по обслуговуванню та ремонту приміщень, споруд та обладнання Житомирської обласної лікарні, м. Житомир. З 1982 року навчався в Білоцерківському сільськогосподарському інституті Після закінчення закладу направлений на роботу агрономом по захисту рослин колгоспу «Росія» Білоцерківського району, потім працював головним агрономом цього колгоспу, з 1994 року - заступником директора по рослинництву Білоцерківського виробничого об’єднання по агрохімічному обслуговуванню сільського господарства, потім – головним агрономом відділу рослинництва агропромислового комплексу «Рось» в м. Біла Церква. З квітня 1996 року був призначений головним агрономом, потім в.о начальника, а з січня 1997 року вступив на посаду начальника управління сільського господарства і продовольства Білоцерківської районної державної адміністрації. З 26 серпня 2005 року обімав посаду заступника голови райдержадміністрації з питань агропромислового комплексу. За активну громадянську позицію неодноразово обирався депутатом Білоцерківської районної ради, з 2006 року по даний час є депутатом районної ради. 

За багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток району неодноразово нагороджувався відзнаками Міністерства аграрної політики України. Указом Президента України від 10.11.2008 року №1025/2008 «Про відзначення державними нагородами України працівників агропромислового комплексу» за вагомий особистий внесок у розвиток агропромислового комплексу України, досягнення високих показників у виробництві сільськогосподарської продукції, багаторічну сумлінну працю та з нагоди Дня працівників сільського господарства присвоєно почесне звання «Заслужений працівник сільського господарства України».

Костина Ольга Василівна - у 1982 році розпочала працювати вчителем трудового навчання Олійниковослобідської восьмирічної школи. З 1985 по 1988 роки працювала вчителем трудового навчання та групи продовженого дня Вільнотарасівської восьмирічної школи. З грудня 1988 по березень 2006 року перебувала на посаді секретаря Вільнотарасівської сільської ради. В березні 2006 року обрана Вільнотарасівським сільським головою. Творчий підхід, висока відповідальність, сувора дисципліна на всіх ділянках роботи дають можливість успішно вирішувати питання соціально-економічного розвитку села.Ольга Василівна постійно займається поліпшенням справ освіти, охорони здоров’я, благоустрою населених пунктів сільської ради, координуючи з цією метою зусилля розміщених на території ради підприємств, організацій та установ. 

Савчук Степан Олексійович - трудову діяльність розпочав з 1957 року різноробочим колгоспу імені Ленінського комсомолу с. Яблунівка. Тривалий час у Білоцерківському районі обирався на керівні посади. Зокрема, з 1972 року – голова колгоспу «Жовтень», с. Василів, з 1975 по 1986 роки – голова колгоспу «Прогрес», м. Узин. З 1987 року – голова профспілки цього колгоспу. З 1988 по 1995 роки – директор міжгосподарського відгодівельного комплексу ВРХ, м. Узин, потім працював головою колгоспу «Дружба», с. Мала Антонівка, з 1998 року – виконавчий директор ЗАТ «Василівське», с. Василів. З 2000 року по травень 2012 року працював головним зоотехніком ТОВ «Сухоліське». За період роботи у трудовому колективі Савчук С.О. зарекомендував себе висококваліфікованим, ініціативним, працелюбним керівником, здібним організатором, відмінним спеціалістом галузі сільськогосподарського виробництва. За багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток району неодноразово нагороджувався Почесними грамотами та Подяками обласної державної адміністрації і районної державної адміністрації. Степан Олексійович все своє життя присвятив роботі в АПК. 

Немна Андрій Якович - трудову діяльність розпочав після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського інституту, з 1984 року працював агрономом колгоспу ім. Калініна с. Привільне Дубнівського району Рівенської області. З квітня 1985 року проходив військову строкову службу. З 1986 по 1992 роки працював головним агрономом колгоспу імені Леніна с. Дрозди Білоцерківського району Київської області, потім заступником голови КСП ім. Леніна с. Дрозди. З 1996 року – експерт Європейського союзу програми «Тасіс» м. Біла Церква. З квітня 1997 року по березень 2005 року працював першим заступником голови Білоцерківської районної державної адміністрації. Після закінчення строку повноважень, з 2005 року по лютий 2007 року працював головним консультантом Державного управління справами. З квітня 2010 року по квітень 2014 року обіймав посаду голови Білоцерківської районної державної адміністрації. 

Говорун Віталій Миколайович - трудову діяльність розпочав з 1996 року, після закінчення Білоцерківського державного аграрного університету, працював агрономом, керуючим цехом по вирощуванню овочів закритого і відкритого грунту Агрофірми «Томилівська». З 1997 року перейшов працювати начальником цеху рослинництва закритого акціонерного товариства «Маки», с. Макіївка. В 1999 році був обраний директором товариства з обмеженою відповідальністю «Надія», с. Йосипівка Білоцерківського району. З  2005 по 2017 рр.  обіймав посаду голови правління приватного акціонерного товариства «Маки». 

Кабула Микола Петрович - трудову діяльність розпочав з 1975 року, після закінчення Української сільськогосподарської академії, головним інженером колгоспу імені 24 з’їзду КПРС, с. Бикова Гребля. З 1977 по 1979 роки – завідуючий відділом комсомольських організацій Білоцерківського райкому ЛКСМ України м. Біла Церква. З 1979 по 1982 роки працював звільненим головою робітничого комітету радгоспу ім. 9 Січня с. Озерна, потім звільненим секретарем парткому радгоспу ім. 9 Січня с. Озерна. З квітня 1987 року по даний час працює директором радгоспу ім. 9 Січня с. Озерна, яке реорганізоване у ДП «Дослідне господарство ім. 9 Січня Інституту біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук України». Своєю невтомною працею, працелюбністю, організаторськими здібностями Кабула М.П. заслужено користується авторитетом серед керівників району та області.

Клюєв Володимир Дмитрович - з січня 1977 року працював вчителем музики Білоцерківської ЗОШ №1. З вересня цього року став хормейстером Народної чоловічої хорової капели. З 1988 по 1993 роки - працював її художнім керівником та головним диригентом, водночас навчався у Київському державному інституті культури. У 1992-2005 роках працював директором Палацу культури ВАТ «Білоцерківсільмаш». Обіймаючи дану посаду, з 2002 року на запрошення Білоцерківської районної державної адміністрації, став художнім керівником хору «Калина» клубу села Томилівка, який з 15 квітня 2006 року отримав звання «народного». З 2007 року по даний час Клюєв В.Д. є директором Білоцерківського міського будинку органної та камерної музики. Постійно працює з хором «Калина» с. Томилівка. В репертуарі хору – народні пісні, хорові твори сучасних композиторів, колядки, щедрівки, твори української класики. Під керівництвом цього талановитого музиканта, мудрого організатора народний аматорський хор «Калина» приймав участь у численних культурно-мистецьких заходах району, міста, області. За вагомий особистий внесок в розвиток національної культури Київщини в цьому ж році він отримав премію голови Київської обласної державної адміністрації.

Стариченко Микола Анатолійович - з 1992 року, працював електромонтером, потім майстром електроцеху Київського заводу художнього скла. У 1996 році перейшов працювати у ВАТ «Білоцерківська ТЕЦ» електрослюсарем. З 1998 року – замісник директора аграрного переробного підприємства «Меркурій», з 1999 року працював на Узинському підприємстві теплових мереж «Узинтепломережа» спочатку інженером по охороні праці та техніці безпеки, потім майстром по ремонту котельного обладнання і теплових мереж. З 2000 по 2001 роки очолював ЖКВП «Фурсівське». З 2001 року – керівник сектору з питань житлово-комунального господарства відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Білоцерківської районної державної адміністрації. У квітні 2002 року переведений на посаду начальника відділу капітального будівництва та житлово-комунального господарства. 2004-2005 роки – провідний інженер, потім заступник начальника відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг, організації безпеки дорожнього руху та охорони навколишнього середовища Служби автомобільних доріг у Київській області. 2005 - 2006 рр.працював директором з капітального будівництва ТОВ «Епіцентр К». У 2006-2008 рр. - директор ПП «Енергобуд-М». У квітні 2008 року призначений на посаду першого заступника голови Таращанської райдержадміністрації, а згодом очолив департаменту капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації. 

Карабач Ганна Степанівна - трудову діяльність Карабач Ганна Степанівна розпочала  з  п’ятнадцяти  років у  колгоспі  «Червоний  Жовтень». В 1956 році, у вісімнадцятирічному  віці,  очолила  ланку  по  вирощуванню  цукрових  буряків. Надалі, понад 20 років очолювала вищезгадану ланку, завдяки чому, остання  була  багаторазовим  переможцем  по  врожайності  цукрових  буряків  серед  колективів  господарства  і  району.  Праця  трудівниць   ланки  Карабач  Ганни  Степанівни  завжди  отримувала  високу  оцінку,  подяки,  винагороди  від  керівництва. За досягнення високих показників по вирощуванню цукрових буряків (420-460  центнерів з гектара), ланкова  Карабач Г.С.,  удостоєна  багатьох високих  державних  нагород. Працелюбність та відповідальність трудівниці була відмічена багатьма почесними  грамотами,  подяками. Зокрема, вона  нагороджена  Почесною  Грамотою  Міністерства  сільського  господарства  України.  

Барківська Валентина Олександрівна

Народилася 23 вересня 1947 року в м. Біла Церква. Розпочала свою трудову діяльність з 1962 року, після закінчення середньої школи, в Томилівському лісництві. З 1971 року постійно працює в колгоспі «Радянська Україна», нині товариство з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші». З 1986 року по даний час обіймає посаду оператора машинного доїння 1 класу у цьому господарстві.

За 47 років наполегливої кропіткої праці в трудовому колективі зарекомендувала себе висококваліфікованим, працелюбним, вимогливим до себе працівником. Своїм особистим прикладом, багатим життєвим досвідом Валентина Олександрівна виховала та навчила багатьох спеціалістів у господарстві, вміло ділиться набутим досвідом з іншими працівниками.

За багаторічну сумлінну працю, значний особистий внесок у соціально-економічний розвиток району Барківська В.О. неодноразово нагороджувалася відзнаками на рівні району та області. В 2012 році нагороджена орденом «За заслуги III ступеня», а у 2015 року - орденом «За заслуги II ступеня».

Бурденюк-Тарасевич Лариса Антонівна

Народилася 25 червня 1938 року в м. Київ. В 1960 році закінчила Білоцерківський сільськогосподарський інститут, за спеціальністю агрономія. Після закінчення Білоцерківського сільськогосподарського інституту працювала в Білоцерківській дослідно-селекційній станції молодшим науковим співробітником. З 1963 по 1966 рік навчалася в аспірантурі та захистила кандидатську дисертацію за спеціальністю «селекція».

Після закінчення аспірантури повернулася в Білоцерківську дослідно-селекційну станцію та працювала там до 2003 року. З 2003 року Лариса Антонівна працює в Інституті біоенергетичних культур і цукрових буряків Національної академії аграрних наук на посаді головного наукового співробітника лабораторії селекції пшениці м’якої озимої та горошку посівного (ярого).

Під керівництвом видатного селекціонера, професора А.А. Горлача в 1966- 1976 роках проводила наукові дослідження з селекції озимої пшениці. Протягом 30 років вивчає зміни спадковості озимої пшениці, яка зазнала впливу радіаційного опромінення в зоні відчуження ЧАЕС. 

В 2001 році Лариса Антонівна захистила докторську дисертацію на тему «Методи селекції сортів озимої м’якої пшениці з підвищеною адаптивністю до умов Лісостепу і Полісся України». Автор понад 100 наукових праць, в тому числі в зарубіжних виданнях Канади, Австралії, Росії, Нідерландів.

Під керівництвом Л.А. Бурденюк-Тарасевич створено 30 інтенсивних цінних іа сильних за хлібопекарськими якостями сортівозимої пшениці,20 з яких в різні роки були занесені до Реєстру сортів рослин України і широко висіваються в Лісостеповій та Поліській зонах України. Нагороджена медаллю ім. Вавилова, медалями ВДНГ СРСР, зайняла перше місце у Міжнародній спеціалізованій виставці «Україна зернова-2005» у номінації «Селекціонер року» та отримала диплом Міністерства аграрної політики України.         

Кульчицький Анатолій Іванович - народився 02 травня 1938 року в м. Миронівка. В 1958 році закінчив Київський технікум підготовки культурно- освітніх працівників, за спеціальністю "Хормейстер" та у 1968 році закінчив Національний університет ім. Т.Г. Шевченка, за спеціальністю "Журналістика". 

Понад 60 років Анатолій Кульчицький трудиться на ниві культури. З 1963 року активно співпрацює з відділом культури та бібліотечною системою району. При його активній участі відбуваються творчі конкурси, фестивалі, диспути, конференції, презентації нових видань письменників - краян та численних гостей. Кульчицький А.І. є ініціатором заснування та головою оргкомітету з підготовки і проведення щорічного (нині всеукраїнського) літературно-мистецького свята пам’яті М.Вінграновського в с. Яблунівка.

Кульчицький А.І. талановитий майстер авторської пісні. Ним написано понад 600 пісень, видано 20 збірників пісень, поезій та прози. Він - автор гімну Білоцерківщини та великого вокального циклу про села району «Білоцерківщина - мій отчий край», куди увійшло 11 пісень на власні вірші.

За вагомі здобутки у сфері культури був удостоєний багатьох високих державних нагород. Указом Президента України від 21.12.1995 № 2135 «Про на¬городження державними нагородами України» за вагомий особистий внесок у розвиток культурно-мистецької спадщини України, високу професійну майстерність та багаторічну творчу діяльність присвоєно почесне звання «Заслужений працівник культури України». 

 

 

 

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Форма подання електронного звернення


Авторизація в системі електронних звернень